Шевчук М. М. Особливості надання пародонтологічної допомоги хворим із загальносоматичною патологією.

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягає у підвищенні ефективності лікування та профілактики захворювань тканин пародонта у хворих на супутні загальносоматичні захворювання. За результатами проведеного стоматологічного обстеження встановлено, що поширеність захворювань тканин пародонта у хворих Львівської обласної клінічної лікарні на серцево-судинну, неврологічну, гастроентерологічну та ревматологічну патологію становила, у середньому, 75,59±1,89% та була найвищою у хворих на ревматологічні захворювання – 83,58±3,20% (р<0,05). Поширеність захворювань пародонта у хворих на серцево-судинні (74,17±4,00%), неврологічні (73,44±3,90%) та гастроентерологічні захворювання (70,77±3,99%) була практично однаковою та не відрізнялась вірогідністю отриманих даних між собою (р>0,05). Ефективність проведеного лікування при застосуванні запропонованих нами схем сприяла значному покращенню клінічної, імунозапальної, ендотеліальної, стресогенної симптоматики у хворих на захворювання пародонта при загальносоматичних захворюваннях. Встановлено, що через 12 місяців після лікування „стабілізація” стану пародонта відмічалась, при значеннях індексу CPITN ≤ 2, у 82,76% пролікованих осіб основної групи, де для курації захворювань пародонта застосовувалась запропонована нами схема на основі поліпептидних препаратів, що було у 2 рази більше ніж у хворих групи порівняння  40,74% (р<0,01), де лікування захворювань пародонта проводилось за традиційною методикою, а при значеннях індексу CPITN > 2, у 68,18% осіб основної групи, що було у 4,6 разів більше ніж у хворих групи порівняння  14,71% (р<0,01). У той же час, „наростання” патологічного процесу у тканинах пародонта, при значеннях індексу CPITN ≤ 2, було діагностовано у 44,44% осіб групи порівняння та не спостерігали у жодного хворого основної групи, а при значеннях індексу CPITN > 2, у 64,70% пролікованих осіб групи порівняння, що було у 3,56 разів більше ніж у хворих основної групи  18,18% (р<0,01), що вказувало на недостатність заходів традиційного лікування захворювань пародонта у даної категорії хворих.