Дисертаційне дослідження присвячене аналізу й критиці головних версій праґматичної реконструкції лібералізму. Вибір теми дисертації зумовлений двома обставинами. По-перше, в межах міжнародних праґматичних студій, що займаються дослідженням і розвитком праґматичної інтелектуальної традиції, донині не існувало праць, які б виокремлювали, порівнювали, систематизували й оцінювали в межах одного теоретичного цілого усі головні версії праґматичного підходу до лібералізму, тоді як ліберальна проблематика була однією з центральних у політичній філософії представників цієї традиції. По-друге, українська гуманітарна наука дотепер виявляла лише поодинокий інтерес до філософії праґматизму та її політично-філософських здобутків, зокрема до україномовної адаптації англомовних понять праґматизму. Дана дисертація є спробою заповнити ці дослідницькі прогалини й відкрити нові горизонти розуміння у зазначених галузях.
Методологія дисертації включала використання концептуального аналізу, компаративізму та критичного методу. З жанрового боку дисертаційне дослідження здійснене як праця в галузі історії ідей (Geistesgeschichte) та аналітичної філософії. Основним матеріалом для дослідницьких зусиль були ориґінальні англомовні праці таких провідних праґматистів, як Ч. Пірс, В. Джеймс, Дж. Дьюї, С. Гук та Р. Рорті, а також роботи іноземних та українських дослідників праґматизму. Низка історико-філософських та аналітико-філософських завдань визначила структуру дисертації, а їхнє виконання допомогло отримати дослідницькі результати.
(1) З’ясовано, якими були внутрішні ідейні джерела праґматичної реконструкції лібералізму. В праґматичній традиції з початку її існування такі батьки-засновники, як Пірс і Джеймс, заклали дві специфічні лінії думки: романтичну та наукову. Вони мали суттєвий вплив не лише на подальшу праґматичну епістемологію чи метафізику, але й на праґматичну ліберальну теорію, що вперше постала у працях Дьюї, Гука й Рорті.
(2) Висвітлено, яким було теоретико-філософське підґрунтя головних версій праґматичної реконструкції лібералізму. Проаналізовано три відмінні засадничі піднапрями: натуралістичний праґматизм Дьюї, що синтезував ідеї Пірса і Джеймса, позитивістський неопраґматизмі Гука, що наслідував дьюїанські погляди, але водночас перейняв пірсіанські наукові акценти, та постмодерністський неопраґматизмі Рорті, що радикалізував джеймсіанські романтичні акценти.
(3) Визначено специфіку головних версій праґматичної теорії лібералізму. У праґматичній традиції було запропоновано три своєрідні версії праґматичної теорії лібералізму: відроджуваний лібералізм Дьюї, реалістичний лібералізм Гука та іронічний лібералізм Рорті. Завдяки покладанню на згадані вище засадничі піднапрями кожна з трьох версій праґматичного лібералізму включала специфічне розуміння понять “свободи”, “авторитету”, “індивідуальності” й “громади.” Загальною особливістю проекту Рорті було намагання розчинити структури, наприклад, мислити свободу суто в негативній концепції, розглядати джерелом політичного авторитету уяву тощо. Тоді як Гук був схильний до перебільшеного покладання на структури, наприклад, не лише до захисту позитивної концепції свободи, але й до риторики розумного жертвування свободами. Дьюї ж намагався уникнути таких крайнощів.
(4) Розвинуто провідні сучасні дискусії щодо вагомості головних версій праґматичної реконструкції лібералізму. Розкрито головні аргументи в дискусії щодо іронічного лібералізму між Р. Бернстейном і В. Кертисом, та щодо реалістичного лібералізму між М. Фестенстейном і Р. Талісом. Доведено слабкість тези Кертиса про корисність іронічно-ліберальних чеснот і підсилено думку Бернстейна про релятивний характер іронічного лібералізму за допомогою критичного розгляду головних понять іронічного лібералізму. Аналогічно обґрунтовано недостатню проникливість тези Таліса про корисність деліберативних чеснот і розвинуто позицію Фестенстейна щодо авторитарних схильностей пірсіанської політичної філософії Таліса й Гука.
(5) Окреслено сучасні перспективи праґматичного лібералізму. Визначено спроможність головних версій праґматичного лібералізму відповідати на такі кризові виклики сучасного ліберального суспільства, як криза ідентичності, інформаційна криза, авторитарна криза. У цьому стосунку доведено непридатність іронічного лібералізму Рорті, часткову цінність реалістичного лібералізму Гука та перспективність відроджуваного лібералізму Дьюї.
Ключові слова: американська філософія, філософія праґматизму, аналітична філософія, космологія, епістемологія, політика, реконструкція лібералізму, сила, свобода, раціональність, здоровий глузд, особистість, громада, релятивізм, абсолютизм.
