У дисертації здійснено цілісний аналіз освітньої і експериментально-виховної діяльності Тамари Дмитрівни Дем’янюк (1944–2013) у контексті розвитку освіти й виховання у XX–ХХІ ст. задля актуалізації педагогічного досвіду вченої за умов Нової української школи.
Розвиток педагогічної науки, зокрема теорії і методики виховання, на сучасному етапі неможливий без аналізу внеску окремих видатних особистостей у цей процес, творчого використання спадщини значущих педагогічних персоналій для розуміння й розв’язання проблем у сучасній освіті й педагогічній науці. Зокрема, актуалізується потреба дослідження освітньої та експериментально-виховної діяльності Тамари Дмитрівни Дем’янюк (1944–2013 рр.) – відомої української педагогині, фахівчині з теорії і методики виховання, кандидата педагогічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, відмінника освіти України, члена Комісії інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи в навчальних закладах України Науково-методичної ради з питань освіти МОН України, людини енциклопедичних знань із гуманітарних наук, високоінтелектуальної особистості, прихильниці й активної реалізаторки гуманістичних ідей в освіті.
У процесі наукового пошуку уточнено зміст базових понять «освітня діяльність», «експериментально-виховна діяльність» та похідних від них. Освітня діяльність Т. Дем’янюк визначається як вид соціальної практики, як вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, розвиток особистості й формування особистісних цінностей. Водночас освітня діяльність Тамари Дмитрівни Дем’янюк є одним із найважливіших чинників її особистісного розвитку, умовою й результатом суспільного розвитку. Своєю чергою, експериментально-виховна діяльність – це продуманий і цілеспрямований процес конструювання й апробації нових практик виховання, що враховує чинники невизначеності, але орієнтований на експертизу й строгий контроль змін у цій практиці; це важливий засіб розвитку педагогічної системи, розробки й упровадження інновацій для створення нових знань і моделей виховного процесу, що сприяють підвищенню якості й ефективності виховання учнів. За своєю сутністю експериментально-виховна діяльність педагога-практика Т. Дем’янюк є інноваційно-дослідницькою діяльністю із заданими вихідними установками, що являють собою конкретні рішення, які регулюють цю діяльність.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:
Розкрито життєвий і творчий шлях вченої-викладачки на основі феноменологічного й біографічного підходів через історико-культурні засади в контексті розвитку освіти й педагогічної думки двох періодів – радянського та періоду державної незалежності України.
З’ясовано провідні чинники формування педагогічного вчення Т. Дем’янюк (сім’я, родинне й соціальне оточення; соціально-економічні, політичні; система шкільної та інститутської освіти; педагогічна й наукова діяльність; професійне оточення; самоосвіта і саморозвиток); схарактеризовано напрями освітньої діяльності Т. Дем’янюк (завідування кабінетом виховної роботи і шкільних бібліотек Ровенського обласного інституту удосконалення вчителів; розроблення державних документів про освіту; викладацька діяльність; організаційний напрям (завідування кафедрою теорії і методики виховання РДГУ; завідування Всеукраїнською науково-дослідною лабораторією інноваційних технологій; керівництво держбюджетними темами; співпраця з освітніми інституціями різного рівня; організація та проведення науково-практичних конференцій, семінарів різного рівня); експериментально-виховна діяльність; науково-методична діяльність; підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів).
Представлено науково-педагогічний портрет ученої, дослідниці та науковиці Т. Дем’янюк, в основу якого покладено такі характеристики: напрям та сфера педагогічної діяльності; педагогічна майстерність; світогляд; особисті якості; взаємодія з колегами та вихованцями. Важливими елементами в описі педагогічної діяльності особистості та створенні уявлення про неї є наявність відомостей про її фахові вподобання, тобто ту галузь знань, яка стала напрямом її наукових пошуків, здобуття знань, їх передачі молодшому поколінню, а також сферою їх реалізації.
Практичне значення дослідження полягає в актуалізації педагогічного досвіду Т. Дем’янюк й обґрунтуванні перспектив його інтерпретації задля організації й удосконалення інноваційної експериментально-виховної діяльності закладів загальної, позашкільної та вищої освіти.
