Чіков І.А. Інноваційний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 Економіка. – Вінницький національний аграрний університет, Вінниця, 2022.
Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної наукової задачі, спрямованої на удосконалення теоретико-методичного базису та формування інноваційного механізму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств у сучасних умовах із урахуванням фактору життєвого циклу суб’єктів господарювання.
Предметно-об’єктною базою дослідження стала підприємницька діяльність в агропромисловому комплексі України та сільськогосподарські підприємства Вінницької області: ПрАТ «Дашківці», с. Дашківці, Літинський район, ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»», смт. Томашпіль, Томашпільський район, СФГ «ЯВІР», с. Сьомаки, Хмільницький район, ФГ «ІРИНА-О.Т.», с. Кривошиї, Хмільницький район, ТОВ «Селищанське», с. Селище, Тиврівський район.
При розгляді теоретичних аспектів доведено, що інноваційно-активний вектор розвитку є одним із ключових факторів підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств. Зокрема, управління інноваційною діяльністю у контексті раціонального використання інноваційного потенціалу відіграє значну роль у генерації та посиленні конкурентних переваг, які становлять базис для забезпечення лідируючих позицій на цільовому ринку.
Дана проблематика і зумовила актуальність теми, сприяла формуванню мети, об’єкта і предмета наукового дослідження, ідентифікації завдань дослідження та пошуку наукової новизни.
На підставі результатів дослідження сформовано власне авторське бачення поняття «інновація» як певний результат у якості нового або вдосконаленого продукту, послуги або функції виробництва, що охоплює виникнення ідеї, генерацію знань та навичок, використання науково-технічних досягнень та дифузію напрацювань; «інноваційна діяльність» як комплекс заходів, який спрямований на забезпечення трансформації результатів наукових досліджень у нову або вдосконалену продукцію чи послугу; «інноваційний процес» як послідовність етапів від зародження ідеї до створення інноваційного продукту та його практичного впровадження. Синтез окремих теоретичних аспектів структурних складових «інновація», «механізм» та «конкуренція» дав можливість визначити інноваційний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств як систему чітко організованих дій, які ведуть до підвищення якості функціонування суб’єктів господарювання на основі акумулювання конкурентних переваг та виведення їх на якісно новий рівень, надавши їм ознаки інноваційності та нового економічного змісту. У цьому контексті було визначено, що реалізація інноваційного механізму конкурентного розвитку аграрних підприємств має полягати у формуванні ефективної стратегії розвитку, яка визначатиме зміст функціонування та задавати логіку усієї бізнес-поведінки суб’єктів господарювання відносно стадій їх життєвого циклу .
Охарактеризовано найбільш актуальні наукові думки щодо прояву конкуренції у процесі економічних відносин між суб’єктами господарювання, що дозволило сформулювати авторський підхід до понять «конкуренція», «конкурента боротьба», «конкурентні переваги» та «конкурентоспроможність» як головних категорій у формуванні інноваційного середовища. Наведено напрями формування конкурентних переваг виходячи із результативності та значущості інноваційних заходів у процесі виробничої діяльності аграрних підприємств. Обґрунтовано процес формування інноваційної конкурентоспроможності аграрних підприємств шляхом побудови послідовно-паралельних зв’язків між напрямами економічного, соціального, екологічного та інноваційного суспільного розвитку.
На підставі результатів дослідження було доведено, що економічне
піднесення аграрних підприємств неможливе без впровадження науково- дослідницьких та експериментально-конструкторських рішень у виробництво, зокрема техніки нового рівня продуктивності та удосконалення технологій. Виявлено потреби в інноваційній організації виробництва, вирішення яких забезпечує появу нових засобів і предметів праці, що у подальшому створить умови інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу. Обґрунтовано, що завдання науково-технічного прогресу в аграрному виробництві вирішуються шляхом застосування виробничих функцій Кобба-Дугласа, Кобба-Дугласа- Тінбергена та моделі Солоу Р., які дозволяють виявляти дестимулюючі дії зовнішнього та внутрішнього середовища через їх вплив на економічне зростання.
