У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне та практичне узагальнення проблемних аспектів кримінологічної характеристики домашнього насильства. За допомогою аналізу чинного законодавства, яке стосується домашнього насильства, статистичних даних щодо чинників, що провокують вчинення домашнього насильства, кількості виявлених та прихованих випадків домашнього насильства й результатів статистичного опитування, сформульовано низку теоретичних та практичних висновків, пропозицій щодо удосконалення механізму протидії та запобігання домашньому насильству. Вперше було виділено п’ять періодів розвитку криміналізації домашнього насильства в Україні, що формуються поступово, один за одним: (патріархально-тиранічний; просвітницько-визвольний; простою; модернізаційний; європейського вектору). В дисертації сформульоване власне визначення домашнього насильства як кримінологічної категорії, яку запропоновано розуміти як певний вид агресивної поведінки (у вигляді фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства) осіб, які мають сімейні, родині, шлюбні чи близькі відносини або спільно проживали чи проживають в одному місці, при цьому така поведінка спричиняє фізичну або психічну шкоду особі чи ставить під загрозу спричинення такої шкоди. Охарактеризовано детермінанти вчинення домашнього насильства. Під такою дефініцією розуміється комплекс негативних факторів суспільного життя, що провокують вчинення домашнього насильства. Так, соціальні детермінанти можуть проявлятися у непослідовності та обмеженості соціальних реформ, а також відсутності механізму контролю за реалізацією існуючих програм, що призводить до соціальної незахищеності громадян. Духовно-моральні детермінанти обумовлюються відсутністю позитивної ідеології в суспільстві, руйнуванням позитивних цінностей та ідеалів, культивуванням аморальних орієнтирів, створенням кримінальних субкультур. Правові детермінанти стають наслідками наявності правових колізій в нормативно-правових актах, що регулюють сферу запобігання та протидії випадкам домашнього насильства, низьким рівнем притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють домашнє насильство. Економічні детермінанти можуть виражатися в постійних кризових явищах, що провокують істотне скорочення доходів окремих прошарків населення. Надзвичайно актуальним є виділення військово-політичних детермінантів, адже в умовах повномасштабного вторгнення, зміщуються пріоритети щодо першочергових проблем, що потребують термінового реагування, у зв’язку з цим проблеми, пов’язані з домашнім насильством, відходять на другорядний план. Визначено, що особа, яка вчиняє домашнє насильство, – є фізична осудна особа, що характеризується агресивною поведінкою чи для якої насильство є елементом мотивації, інструментом для досягнення певного результату, а також така особа перебуває у сімейних, родинних, шлюбних чи близьких відносинах зі своєю жертвою. В роботі було проведено власне соціологічне дослідження кримінологічного портрету особи, яка вчиняє домашнє насильство, який виглядає наступним чином: чоловік віком 20–40 років, одружений, освіта середня, переважно не має постійного місця роботи або є працівником низької кваліфікації, схильний до вживання спиртних напоїв та вчинення різноманітних правопорушень, з низьким рівнем соціальних навичок чи афективними порушеннями психіки, який здійснює насильницькі акти стосовно своєї сім’ї. Сформульовано критерії поділу осіб, які вчиняють домашнє насильство. Так, в залежності від морально-психологічних якостей особи виокремлено такі типи осіб, які вчиняють домашнє насильство: 1) ситуативний (характеризується незначним ступенем агресивної поведінки, що проявляється у нездатності стримувати себе в конфліктних ситуаціях); 2) нестійкий (характеризується середнім ступенем агресивної поведінки, що формується, зазвичай, під впливом різних ситуацій та внутрішніх спонукань); 3) стійкий (характеризується максимальним ступенем агресивної поведінки, в поєднанні із застосуванням грубої сили). В залежності від різновидів домашнього насильства, можливо класифікувати осіб, які вчиняють домашнє насильство на: осіб, які вчиняють фізичне насильство; осіб, які вчиняють психологічне насильство; осіб, які вчиняють сексуальне насильство; осіб, які вчиняють економічне насильство. Акцентовано увагу на тому, що жертва домашнього насильства – це особа, якій завдано фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної шкоди, яка перебуває (перебувала) з насильником у сімейних, родинних, шлюбних чи близьких відносинах
