Бойко О. В. Оптимізація інтенсивної терапії у пацієнтів з торакальною травмою при політравмі

В основі цього дослідження наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі, що пов'язана із підвищенням ефективності лікування пацієнтів з торакальною травмою при політравмі на основі профілактики ускладнень шляхом удосконалення методів інтенсивної терапії. Пацієнти, які були обрані для вивчення клініко-патогенетичних аспектів перебігу травматичної хвороби у пацієнтів з торакальною травмою при політравмі були розподілені на 3 стратифіковані клінічні групи, у межах когортного клінічного відкритого проспективного дослідження в залежності від вмісту компонентів інтенсивної терапії: в І групі інтенсивна терапія проводилась за клінічним протоколом надання медичної допомоги при політравмі, в ІІ групі - до основного протоколу інтенсивної терапії додатково призначали призначали розчин церулоплазміну у добовому дозуванні 6 мг/кг, розведеному у 200,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду із швидкістю 30 крапель за хвилину внутрішньовенно крапельно протягом першого тижня перебування у стаціонарі, в ІІІ групі призначали додатково розчин Д-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрату внутрішньовенно крапельно в дозуванні 150 мг/кг ідеальної маси тіла 2 рази на добу (через 12 годин) із швидкістю 10 мл за хвилину протягом перших 7 діб лікування. У роботі представлено створений алгоритм лікувально-діагностичної тактики і вдосконалено систему прогнозування результатів виходів ускладненого посттравматичного періоду, що дозволяє виділити і систематизувати таких хворих за клінічними групами з однотипністю вирішення тактичних завдань на підставі подальшого вивчення вмісту альвеолярного білка Д й цепулоплазміну в плазмі крові хворих та дає можливість застосувати диференційований підхід до проведення інтенсивної терапії при торакальній травмі при політравмі із використанням сучасного лікувального засоба церулоплазміну в добовому дозуванні 6 мг/кг, розчиненому у 200,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду із швидкістю 30 крапель за хвилину внутрішньовенно протягом 10 днів. Практичне використання розроблених способів й методик дозволяє істотно підвищити ефективність проведення комплексної інтенсивної терапії у хворих цієї категорії, а саме: зменшити вираженість проявів респіраторної дисфункції на 30-35%, скоротити кількість ліжко-днів у відділенні реанімації та інтенсивної терапії на 3-5 діб, загальну тривалість лікування на 10-15 діб, а число ускладнень знизити майже вдвічі.