Існуючі на сьогодні підходи до оцінки якості прямих композитнихреставрацій та успішності їх функціонування характеризуються недостатнім рівнем узгодженості та відмінностями застосовуваних критеріїв щодоінтерпретації специфічних клінічних характеристик. Крім того, наразі не встановлено чи використовувані в практичній стоматології критерії оцінки якості прямих композитних реставрацій сприяють ідентифікації абсолютно усіх проблемних конструкцій, і чи володіють вони достатнім рівнем валідності в розрізі верифікації не тільки клінічно-компрометованих реставрацій на момент контролю, але й таких, прогноз яких у майбутньому асоційований із критичним зниженням рівня їх функціонування.
Об’єктивна оцінка якості прямих реставрацій твердих тканин зубів виконаних із композитних матеріалів повинна враховувати сукупність впливу факторів, пов’язаних не тільки безпосередньо із станом пломби у певний період моніторингу, але й чинників, асоційованих із прогнозом їх функціонування в майбутньому, та можливістю ідентифікації причиннонаслідкових або ж регресійних зв'язків для верифікації складових елементів, котрі в найбільшій мірі визначають рівень клінічної успішності.
Метою дослідження було вдосконалення комплексного підходу до експертної оцінки якості прямих композитних реставрацій шляхом
індивідуалізації прогностичної моделі змін параметрів успішності їх функціонування з використанням методів клініко-лабораторної діагностики.
Реалізація поставленої мети дослідження передбачала розв’язання
наступних завдань, котрі включали:
1. Оцінити зміни основних параметрів успішності функціонування прямих композитних реставрацій через різні часові інтервали їх експлуатації та визначити специфіку залежностей таких від вихідних характеристик дефектів твердих тканин зубів.
2. Провести комплексне дослідження взаємозв’язків різних критеріїв оцінки успішності функціонування та параметрів якості прямих композитних реставрацій з ідентифікацією рівнів їх клінічної значимості та діагностичної чутливості, як потенційних регресорів прогностичної моделі їх змін.
3. Обґрунтувати ієрархічну структуру розподілу впливу біомеханічних, біологічних, структурних та функціональних пацієнт-орієнтованих та дефектасоційованих факторів, в якості складових профілю оцінки ризику розвитку різних типів ускладнень, пов’язаних як із змінами якості композитної реставрації, так і з станом відреставрованого зуба в цілому.
4. Визначити прогностичну ефективність та клінічну доцільність застосування запропонованого індивідуалізованого підходу оцінки якості прямих композитних реставрацій на основі пацієнт-орієнтованих критеріїв із використанням клініко-лабораторних методів діагностики в процесі клінічного моніторингу.
5. Впровадити програму диференціації вибору та модифікації підходів до відновлення дефектів твердих тканин зубів із використанням композитних матеріалів для оптимізації змін параметрів якості та успішності функціонування реставрацій у коротко- та довгостроковій перспективі.
Реалізація мети дисертаційного дослідження потребувала використання наступних методів: клінічні, експертних оцінок, цифрові, рентгенологічні, лабораторні, прогностичної оцінки, математичні, графічні, статистичні.
На базі Університетської стоматологічної поліклініки стоматологічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» було проведено аналіз стану 446 реставрацій дефектів твердих тканин зубів у 386 пацієнтів віком від 18 до 56 років, виконаних лікарями даного медичного закладу. %.
