Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних, методичних та практичних аспектів інвестиційної привабливості туризму в Україні. Актуальність теми зумовлена відсутністю групування інвестиційно привабливих для розвитку туризму областей, їх характеристик, визначення ключових факторів за допомогою математичного моделювання, що впливають на даний показник, та рекомендацій щодо посилення інвестиційної привабливості конкретних регіонів, а також єдиного підходу до формулювання поняття «інвестиційна привабливість туризму», його класифікації, змісту, розширеного трактування сутності, факторів, які визначають інвестиційну привабливість. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних та методичних положень та обґрунтування практичних рекомендацій щодо розвитку інвестиційної привабливості туризму в Україні. У роботі розглянуто та систематизовано підходи науковців до трактування поняття «інвестиційна привабливість». Авторське визначення поняття інвестиційної привабливості туризму дозволило сформувати понятійно-категоріальний апарат. Розроблено методологію управління інвестиційною привабливістю регіону та механізм формування інвестиційної привабливості туризму шляхом обґрунтування восьми етапів оцінки інвестиційної привабливості туризму в регіонах України; доповнено систему показників, необхідних для оцінки інвестиційного потенціалу та забезпечення регіону. Здійснено компаративний аналіз світового досвіду формування інвестиційної привабливості туризму, який дав змогу визначити проблемні питання інвестування даної галузі, формування міжнародного іміджу інвестиційно привабливої країни, брендування на міжнародному ринку та створення національного туристичного продукту, його популяризації, фінансування та просування, а також відмічено те, що для формування даного продукту необхідним є розроблення стратегій та програм формування інвестиційної привабливості туризму. Визначено механізм формування інвестиційної привабливості туризму, охарактеризовано його, запропоновано систему показників для оцінки інвестиційного потенціалу та забезпечення регіонів України. Вдосконалено підхід до класифікації факторів, які формують інвестиційну привабливість туризму областей України, розроблено механізм їх аналізу та систематизації й у такий спосіб сформовано три кластери за рівнем інвестиційної привабливості туризму. Результатом поділу регіонів та їх аналізу приналежності до того чи іншого кластера є сформований інтегральний показник інвестиційної привабливості туризму областей України. Визначено та обґрунтовано методологічні основи форсайту інвестиційної привабливості, шляхом аналізу праць науковців, на основі яких сформовано поняття «форсайт інвестиційної привабливості туризму». Виділено горизонти форсайту інвестиційної привабливості туризму України, що дають можливість визначити сценарії інвестиційної привабливості туризму з метою планування та реалізації превентивних заходів інвестування галузі. Розроблено багатофакторну модель, яка підтверджує правильність обраних факторів для проведеного рейтингування областей, внаслідок чого сформовано три кластери регіонів за індексом інвестиційної привабливості. За допомогою даної моделі можна не тільки відстежувати зміни інвестиційної привабливості туризму під дією спектра туристичних та економічних факторів, оцінюючи їх вплив на галузь, але й прогнозувати зміни інвестиційної привабливості туризму в досліджуваних кластерах. Досліджено імплементацію форсайту інвестиційної привабливості розвитку туризму в Україні шляхом формування сукупності можливостей та загроз, сильних та слабких сторін сформованих кластерів, використовуючи методику SWOT-аналізу. За допомогою методу «Двох осей» відображено в координатній площині положення кожного кластера у середньо- та довгостроковій перспективі. За результатами розміщення туристичних кластерів сформовано вісім сценаріїв інвестиційної привабливості туризму (4 сценарії у середньостроковому періоді до 2027 року та 4 сценарії у довгостроковому періоді до 2030 року). Встановлено, що найоптимальнішим варіантом, який буде мати прогресивні наслідки з підвищенням інвестиційної привабливості туризму кластерів у середньостроковій перспективі (до 2027 року), вважаємо реалізацію сценаріїв «Оптимістичний» та «Локальна криза», а в довгостроковій перспективі (до 2030 року) – «Прогресивна привабливість» та «Пристосування–адаптація».
