Лесіцький М. Ю. Обґрунтування підвищення резистентності емалі зубів у дітей при лікуванні зубощелепних аномалій незнімною ортодонтичною апаратурою

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики карієсу зубів у дітей при лікуванні зубощелепних аномалій незнімною ортодонтичною апаратурою. Отримані результати дослідження дозволили обґрунтувати шляхи підвищення резистентності емалі у дітей із зубощелепними аномаліями при лікуванні незнімною ортодонтичною апаратурою з урахуванням рівнів резистентності емалі та застосування профілактичних засобів, спрямованих на профілактику карієсу зубів. На основі клінічного обстеження 1167 дітей віком 6-16 років встановлено, що поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА) у обстежених дітей, в середньому, становить 63,67±1,41%, при чому поширеність аномалій окремих зубів становить 5,48±0,67%, аномалій зубних рядів - 41,30±1,44%, аномалій прикусу – 32,65±1,37%. Аналіз результатів обстеження показав, що, поширеність карієсу постійних зубів у дітей із ЗЩА, в середньому, становить, 79,27±1,49% при інтенсивності 3,78±0,23 зуба, тоді як у дітей без ЗЩА – на 36,63% нижча (58,02±2,40%, р<0,001) при значенні інтенсивності 2,90±0,25 зуба, р<0,01. Найвище значення інтенсивності карієсу постійних зубів встановлено у дітей із перехресним (3,94±0,63 зуба), відкритим (3,78±0,61 зуба) та дистальним прикусами (3,29±0,35 зуба). 3 Стійкість твердих тканин зубів до каріозного процесу залежить від резистентності емалі. Результати дослідження свідчать, що у 34,32±1,74% дітей із ЗЩА виявлено карієсрезистентну емаль (КР), що значно менше порівняно з дітьми з умовнорезистентною та карієссприйнятливою емаллю (УР-КС) (65,68±1,74%, р<0,001). У групі дітей без ЗЩА ця різниця незначно виражена і становить – 46,93±2,42% та 53,07±2,42%, відповідно, р>0,05. Виявлено, що існує зв'язок між карієсрезистентністю емалі та фізичними параметрами ротової рідини. У дітей із КР емаллю та ЗЩА встановлено вищі значення рН ротової рідини, нижчі показники її в’язкості та вищі значення швидкості слиновиділення у порівнянні із дітьми із УР-КС емаллю. Натомість, для обстежених дітей із ЗЩА та УР-КС емаллю характерними виявились: суттєве зменшення загального об’єму ротової рідини, зсув реакції у кислий бік, підвищення її в’язкості та зниження швидкості слиновиділення. Такі зміни фізичних властивостей ротової рідини у дітей із ЗЩА та УР-КС емаллю мають важливе значення у патогенезі розвитку карієсу зубів, так як при таких станах функція ротової рідини переходить із мінералізувальної у демінералізувальну.