У дисертаційній роботі вирішено актуальне науково-прикладне завдання, що полягало в підвищенні ефективності системи ризик-менеджменту транспортних підприємств за рахунок розробки та удосконалення теоретичних, методичних положень та прикладних моделей та методів управління екологічними ризиками в проектах функціонування відповідних суб’єктів господарювання.
У роботі проведено аналіз стану підприємств транспортної галузі України, розглянуто окремі показники, зокрема, фінансово-економічні, що характеризують їхню господарську діяльність. Зазначено, що нестабільність світової економіки, економічного стану підприємств транспортної галузі через вплив криз та інших факторів, еволюція управлінських практик, зокрема, методології управління проектами, подальше поширення концепції стійкого розвитку обумовлюють необхідність вдосконалення системи ризик-менеджменту проектів функціонування транспортних підприємств для відповідності вимогам сучасності.
Охарактеризовано функціонування транспортних підприємств та визначено особливості системи ризик-менеджменту. Зазначено, що підприємства транспортної галузі, реалізуючи проекти в своїй діяльності, знаходяться під впливом різноманітних ризиків, основним з яких є екологічний ризик, особливості якого розглянуто, описано та досліджено в дисертаційній роботі.
З’ясовано, що моделі та методи ризик-менеджменту не відповідають сучасним вимогам щодо ведення господарської діяльності та не враховують особливості екологічного ризику, що обмежує спектр їхнього застосування. Наголошено на тому, що екологічний ризик є складним, а тому потребує деталізованого аналізу з урахуванням усіх ризик-факторів. У такому випадку виникає необхідність у вдосконаленні існуючого інструментарію управління ризиками, який був би позбавлений визначених «вузьких» місць.
Автором розвинуто термінологічний базис та запропоновано власне бачення категорії «ризик», в частині її сутності як наукового терміну, що характеризуватиметься можливістю недоотримання прибутків чи виникнення збитків у випадку впливу невизначеності.
Розроблено концептуальну модель управління екологічними ризиками проектів функціонування підприємств транспортної галузі, яка, на відміну від існуючих, за рахунок здійснення синтезу традиційних вимог до реалізації проекту та характеристик моделі стійкого розвитку дозволяє забезпечити комплексність інтегрованого управлінського процесу ризик-менеджменту.
Удосконалено ситуаційний метод управління екологічними ризиками проектів функціонування підприємств транспортної галузі, який, на відміну від існуючих, базується на використанні foresight-підходу для визначення рівня ризику на трьох горизонтах (оперативному, тактичному та стратегічному), сигналізуючи про ймовірні проблемні ситуації в господарській діяльності підприємств транспортної галузі, що можуть бути викликані тим чи іншим ризик-фактором екологічного ризику проектів функціонування, та дозволяє забезпечити проактивну адаптацію та гнучкість системи ризик-менеджменту суб’єкта господарювання щодо реакції на можливі його впливи.
Дістала подальшого розвитку структурна модель ситуаційного підходу до управління екологічними ризиками проектів функціонування підприємств транспортної галузі, яка, на відміну від існуючих, має дві модифікації, одна з яких передбачена для управління ризиком на оперативному рівні, а інша – на тактичному та стратегічному рівнях, забезпечуючи оптимізацію процесу ризик-менеджменту з раціональним використанням ресурсів.
Дістав подальшого розвитку механізм системи ризик-менеджменту екологічних ризиків проектів функціонування підприємств транспортної галузі, який, на відміну від існуючих, містить в структурі принципи переходу до циркулярної економіки, а також включає ситуаційний метод ризик-менеджменту, що забезпечує відповідність сучасним тенденціям розвитку управлінських практик суб’єктів господарювання.
На прикладі проектів функціонування підприємств транспортної галузі, наведено можливості практичного використання методів та моделей ризик-менеджменту. Визначено ризики проекту функціонування, розраховано їхній рівень за допомогою foresight-підходу з використанням моделі PERT на оперативному, тактичному та стратегічному горизонтах, що дозволило з’ясувати тенденції щодо зміни ризик-факторів надалі, визначившись з необхідністю прийняття відповідних управлінських рішень.
