У дисертації здійснено цілісний комплексний аналіз проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії у процесі вивчення фахових дисциплін. Представлено теоретичний аналіз проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії. Обґрунтовано характеристику провідних наукових підходів до проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії. Встановлено необхідність загальнофілософського (аналіз категорії «соціальне» та поняття соціальної сфери в контексті проблеми дослідження), загальнонаукового (системний, компетентнісний, контекстний та діяльнісний наукові підходи) та конкретнонаукового (сукупність методик і технік дослідження) рівнів методології досліджуваної проблеми. Відзначено міждисциплінарність методології дослідження; з’ясовано провідне значення поняття взаємодії для теоретико-методологічного аналізу проблеми підготовки соціальних працівників до педагогічної взаємодії в умовах ЗВО.
Системний характер досліджуваного феномена представлено в дисертації у зв’язку з поняттям педагогічної системи в сукупності інформаційного, комунікаційного, суб’єктного та цільового компонентів.
Компетентнісний підхід до проблеми дослідження використано на основі встановлення зв’язку між процесами формування готовності й компетентності до певних видів професійної діяльності соціальних працівників.
Взаємодію як базове поняття дослідження окреслено як спільну дію (тому й взаємодія категоріально взаємопов’язана з дією) кількох суб’єктів чи об’єктів, за якої результат дії одного з них впливає на іншого/інших і змінює їхній стан чи спосіб функціонування.
Сформульовано визначення поняття «професійна підготовка соціальних працівників».
З’ясовано особливості змісту підготовки майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії в закладах вищої освіти.
Вивчення змісту фахових дисциплін, здійснене за вимогами до проведення контент-аналізу, передбачало виокремлення трьох критеріїв зазначеного аналізу – критерію тезаурусу, функціонального та цільового
критеріїв.
Обґрунтовано структуру готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії, визначено критерії, показники та рівні сформованості означеної готовності.
Спроєктовано матрицю структурування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, що засвідчило домінацію мотиваційного, когнітивного, операційного та рефлексивного компонентів готовності.
Розроблено та експериментально перевірено ефективність технології формування готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії в процесі вивчення фахових дисциплін як системи
взаємоузгоджених компонентів (соціального, цільового, методичного, процесуального, результативного), спрямованих на формування готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії через
планування, організацію та реалізацію процесу вивчення фахових дисциплін.
Спроєктовано програму педагогічного експерименту з дослідження рівня готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії, описано його мету, гіпотезу, етапи (завдання й методи) та діагностичні методики дослідження, визначено генеральну та вибіркову сукупності. Рівень готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії обраховувався як інтегральна якість прояву окремих критеріїв і показників.
На констатувальному етапі експерименту було встановлено наявний рівень готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії в процесі вивчення фахових дисциплін.
