Актуальність дослідження зумовлена новелізацією законодавства в сфері трансплантації та необхідністю з’ясування особливостей реалізації особистих немайнових прав на донорство, охорону здоров’я та медичну допомогу в контексті надання медичних послуг з трансплантації. Важливе значення має також встановлення правового режиму анатомічних матеріалів як об’єктів немайнових відносин. В умовах рекодифікації цивільного законодавства пріоритетним напрямком є удосконалення механізму правового регулювання немайнових прав фізичної особи. Серед них особливе місце займають особисті немайнові права на охорону здоров’я, донорство та медичну допомогу. З ними пов’язане право на інформацію про стан свого здоров’я та на таємницю про стан здоров’я. Одним із способів забезпечення права на здоров’я та медичну допомогу є надання трансплантаційних послуг, яке неможливо здійснити без вилучених з тілесної субстанції людини анатомічних матеріалів. Надання медичної допомоги шляхом трансплантації анатомічних матеріалів, крім медичного, має ще правовий аспект. Новелізація трансплантаційного законодавства після прийняття в 2018 році Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» зумовила виникнення низки теоретичних і практичних проблем, які потребують свого розв’язання. Метою удосконалення правового регулювання відносин з трансплантації є забезпечення здійснення особистих прав фізичної особи на охорону здоров’я, донорство, медичну допомогу та похідних від них немайнових прав, що забезпечують природне існування людини. У результаті наукового дослідження виокремлено ознаки немайнового правовідношення з трансплантації анатомічних матеріалів. Обґрунтовано, що передумовою згоди донора на трансплантацію анатомічних матеріалів є надання йому інформації про можливі негативні для нього наслідки трансплантації. Сформульовано положення, що наявність об’єктивно матеріалізованого об’єкта у вигляді анатомічного матеріалу вказує на можливість його оборотоздатності, тобто передання іншій особі – реципієнту в рамках немайнового цивільного правовідношення з метою реалізації особистих немайнових прав на донорство та медичну допомогу. Обґрунтована позиція, що особливість відносин з трансплантації полягає в тому, що між донором та реципієнтом не виникає зобов’язальних відносин і не відбувається переходу особистого немайнового права від однієї особи до іншої. Об’єктом правовідношення з трансплантації є анатомічний матеріал та медична послуга лікувального закладу з пересадки донорського органу. Встановлено, що для об’єкта немайнового правовідношення з трансплантації анатомічних матеріалів необхідна наявність таких ознак: а) здатність задовільняти потреби реципієнта у відновленні здоров’я; б) віддільність (відокремленість) від суб’єкта-донора; в) придатність для трансплантації; г) об’єктивна форма тілесної субстанції. Сформульовані ознаки трансплантаційного немайнового правовідношення: а) є правовою формою здійснення особистого немайнового права на донорство та медичну допомогу; б) здійснюється на основі волевиявлення донора та реципієнта; в) надання згоди на використання анатомічних матеріалів донора-трупа належить особам, визначеним у Законі України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Доведено, що реалізація особистого немайнового права на донорство та медичну допомогу шляхом трансплантації здійснюється на основі одностороннього правочину, змістом якого є дія, що виражає поінформовану згоду донора та реципієнта на трансплантацію анатомічних матеріалів або договору про надання медичної послуги з трансплантації з ліцензованим медичним закладом. Запропоновано доповнити перелік об’єктів цивільних прав, передбачених ст. 177 ЦК України, анатомічними матеріалами, які в матеріалізованій субстанції відділені від тіла людини. Запропоновано виокремити групу осіб пріоритетної лінії спорідненості, які надають згоду на посмертне донорство. Сформульовані у роботі положення і рекомендації можуть бути використані у науковій та дослідній діяльності при подальшому вивченні правових форм реалізації особистих немайнових прав фізичної особи на охорону здоров’я, медичну допомогу та донорство, а також у регулюванні правозастосовної діяльності з надання медичних послуг в сфері трансплантації.
