Дисертацію присвячено аналізу чинного законодавства України, правової літератури та наукових здобутків вчених адміністративістів, на підставі якого сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на визначення сутності, змісту і видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, їх місця та ролі в адміністративному процесі, а також удосконалення зазначеного виду процесуальної діяльності.
З’ясовано ознаки юрисдикції, що надають їй якісну своєрідність та визначають її сутність, а саме: 1) має правозастосовний характер, оскільки всі органи державної влади, місцевого самоврядування та інші субʼєкти владних повноважень для вирішення спірної ситуації мають можливість не лише розглянути справу та прийняти відповідне рішення, а й встановити межі або правила, що дозволятимуть вирішувати спірні або неврегульовані ситуації; 2) має формалізований характер, знаходячи закріплення у діючій системі нормативно-правових розпоряджень у вигляді спеціальних процесуальних процедур; 3) спрямованість на забезпечення законності та правопорядку, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, усунення причин та умов, що детермінують виникнення публічно-правового конфлікту; 4) здійснюється уповноваженими субʼєктами владних повноважень та їх посадовими особами, види яких, їх підвідомчість і порядок діяльності знаходить чітке закріплення у законодавстві; 5) полягає у правовій оцінці дій фізичних і юридичних осіб та прийнятті юрисдикційного акту, яким конкретизуються надані права та обовʼязки і застосовуються передбачені законодавством примусові заходи; 6) сприяє реалізації закріплених прав та обовʼязків фізичних або юридичних осіб, їх захисту та охорони, що виявляється у протидії незаконним порушенням та обмеженні прав, свобод і законних інтересів особистості, попередженні цих порушень, а також відшкодуванні заподіяної шкоди; 7) її основою є правовий конфлікт, змістовною стороною якого є розгляд спорів; застосування примусових заходів та здійснення діяльності з виконання судових рішень.
Встановлено, що процесуально адміністративна юрисдикція заснована на принципах юрисдикційної діяльності взагалі та включає правову оцінку поведінки учасників адміністративно-правових відносин, а також застосування до них у необхідних випадках заходів державно-владного примусу. Адміністративна юрисдикція характеризується як процесуальна складова адміністративно-правового спору, оскільки структуру останнього становить комплекс відносин матеріального (наприклад, предмет спору) і процесуального (наприклад, порядок вирішення спірного питання) характеру.
Підкреслено значення адміністративно-юрисдикційних правовідносин як основних регуляторів адміністративних проваджень, адже останні: – здійснюються уповноваженими на те державними органами; – спрямовані на вирішення адміністративних ситуацій та спорів, тобто встановлення обставин і фактів, що ґрунтуються на законі (правах) і породжують певні правові наслідки; – здійснюються в межах та порядку, встановлених законом; – здійснюються за певними стадіями, етапами, окремими процесуальними діями; – передбачають обов’язкову наявність однієї із сторін суб’єкта владних повноважень, оскільки адміністративні правовідносини лише між громадянами не виникають; – результатом передбачають оформлення відповідного процесуального документа; – регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами.
