Файермен О. О. Підготовка майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами

У дисертаційній роботі досліджено проблему підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами та запропоновано новий підхід до її розв’язання, що полягає в запровадженні технології підготовки зазначених фахівців до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами у процесі магістерської підготовки. У роботі подано авторське бачення феномена «готовність майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами», що визначено як стійке, цілісне, інтегративне утворення особистості, яке дозволяє фахівцю здійснювати ефективну соціальну підтримку батьків дітей з особливими потребами завдяки наявності ціннісно-мотиваційного ставлення до надання соціальної підтримки батькам, сукупності знань і вмінь (гностичні, проєктувальні, організаторські, мовленнєві, інтерактивні, морально-етичні), розвиненості соціального інтелекту, толерантності, емпатії, рефлексії. Обґрунтовано структурні компоненти досліджуваної готовності: ціннісно-мотиваційний, змістово-теоретичний, операційно-практичний, особистісний, а також сукупність критеріїв та їх показників: мотиваційно- спрямувальний (рівень потреби у досягненні (прагнення до успіху, саморозвитку, самовдосконалення), спрямованості до взаємодії, особистісних цінностей (цінності «гуманність», «справедливість»); когнітивний (рівень прагнення до здобування знань та їх застосування у професійній діяльності, допитливості, відкритості новому досвіду; повнота, міцність і характер засвоєння знань щодо соціальної підтримки сімей із дітьми з особливими потребами); діяльнісний (рівень володіння гностичними, проєктувальними, організаторськими, мовленнєвими, інтерактивними, морально-етичними вміннями), рівень їх застосування у різновидах професійної діяльності, зокрема під час здійснення соціальної підтримки батьків дітей з собливими потребами); особистісний (рівень соціального інтелекту, толерантності, емпатії, рефлексивності). Визначено рівні формованості досліджуваної готовності (низький, достатній, високий) та розкрито їх зміст.