Протягом життя людина поступово втрачає зуби. Причиною цього є такі патологічні захворювання, як карієс, парадонтит, соматичні хвороби, незадовільна гігієна порожнини рота, травми щелепно-лицевої ділянки.
З віком відбуваються інволютивні процеси щелепно-лицевої ділянки, які різко прогресують при повній втраті зубів. Втрата жувального навантаження на ділянку обличчя, відсутність зубів антагоністів веде до зниження висоти прикусу, перепрограмуванню жувальних м’язів, появі значних змін в скронево-нижньощепних суглобах.
Наслідком повної втрати зубів є значна атрофія кістки верхньої та нижньої щелеп, яка витончується, втрачається її об’єм, що значно зменшує ретенційні можливості для ПЗП. В першу чергу це відбувається з альвеолярною кісткою, яка має автономний розвиток і зберігає форму при наявності постійних зубів. Такі анатомо-топографічні зміни щелепно-лицевої ділянки негативно
впливають на фіксацію ПЗП і можливість мати повноцінну функцію мовлення, жування, ковтання та інше.
В зв’язку з цим порушується стан людини в соціальному середовищі. Ці процеси стають особливо вираженими у пацієнтів з віком, які значно раніше втратили постійні зуби і неодноразово виготовляли ПЗП. Відновлення функції порожнини рота вимагає сучасної діагностики, яку практично провести людям в старечому (75 та більше років) віці досить складно через неможливість виконати умови їх проведення.
В зв’язку з цим запланована наукова робота для визначення особливостей діагностики, клініки повної відсутності зубів, ускладнень, які супроводжують таких пацієнтів і надання їм ортопедичної допомоги.
На основі проведених досліджень у дисертацій роботі встановлені нові теоретичні та практичні результати по обґрунтуванню конструкцій повних знімних протезів у пацієнтів старечого віку з складними анатомо-топографічними умовами. Визначені та розроблені нові критерії діагностики та
особливості тактики лікування.
Мета - підвищити ефективність діагностики, лікування пацієнтів старечого віку, які користуються ПЗП, за рахунок вивчення анатомо-топографічних особливостей щелеп, стану жувальних м’язів та СНЩС.
Об’єкт дослідження - клінічні, лабораторні, функціональні дослідження жувального апарату пацієнтів старечого віку з повною втратою зубів. Предмет дослідження - ефективність діагностики, лікування пацієнтів старечого віку з складними анатомо-топографічними умовами.
Згідно поставленої мети та завдань було досліджено та визначено стан ретенційних умов фіксації ПЗП при повній втраті зубів на верхній та нижній щелепах у пацієнтів старечого віку. Крім того, вивчено функціональні особливості жувальної мускулатури та визначено вікові особливості стану СНЩС та їх вплив на рухи нижньої щелепи при функції жуванні, мовленні, ковтанні.
Оптимізовано жувальну функцію за рахунок удосконалення клініко-лабораторних етапів виговлення ПЗП та запропонованих оклюзійних схем у відповідності до результатів досліджень.
Для виконання поставлених задач використовували: клінічні методи, електроміографію скроневих, власне жувальних, мімічних - колового м’яза рота, підіймач верхньої губи та підіймач кута рота, ортопантомографію, КТ, ТРГ у прямій та бічній проекціях, JVA, функціографію, статистичний аналіз,
дослідження моделей в середньоанатомічному артикуляторі.
Аналіз результатів проводився в пакеті ЕZR v. 1.54. Проводили перевірку розподілу на нормальність за критерієм Шапіро-Уілка. Для представлення кількісних показників у випадку нормального закону розподілу розраховувалось середнє значення (Х) та стандартне відхилення (±SD), у випадку закону розподілу, відмінного від нормального розраховувалось медіанне значення (Ме) та міжквартильний інтервал (QI -QIII). Для представлення якісних показників розраховувалась частота (%) та вірогідний інтервал (95% ВІ). При проведенні порівняння зміни кількісних ознак у випадку нормального закону розподілу використано критерій Стьюдента для пов’язаних вибірок, у випадку закону розподілу відмінного від нормального використовувався критерій Т-Вілкоксона для пов'язаних вибірок. Для проведення статистичного порівняння у всіх випадках були використані
критерії з двосторонньої критичною областю, критичний рівень значимості прийнятий рівним 0,05. Для аналізу зв’язку між кількісними ознаками використовували метод кореляційного аналізу, розраховували показник рангової кореляції Спірмена.
