У дисертації представлено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення проблеми формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін у процесі фахової підготовки.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: уперше визначено сутність поняття «уміння навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін» (як комплекс мотивовано-вольових дій активно-пізнавального характеру, спрямованих на реалізацію функцій самостійного, раціонального планування, самоуправління та самоконтролю щодо власної освіти з метою досягнення найбільш продуктивних результатів та ефективного особистісного, професійного і творчого саморозвитку та самореалізації в галузі хореографічного мистецтва); виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови (підвищення самомотивації студентів до професійного самовдосконалення; активізація самостійної освітньої діяльності студентів-хореографів у різних формах організації навчання (аудиторна, дистанційна, самопідготовка); стимулювання майбутніх викладачів хореографічних до саморефлексії та аналізу власних начальних дій) формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін у процесі фахової підготовки; розроблено й апробовано авторську методику формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін у процесі фахової підготовки; уточнено сутність понять «синергетика», «самоорганізація», «педагогічна самоорганізація» в контексті проблеми дослідження; конкретизовано шляхи реалізації потенціалу самоорганізації в системі професійної підготовки викладачів мистецьких дисциплін; подальшого розвитку набули зміст, форми, засоби та методи формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін у процесі фахової підготовки.
Визначено, що структуру умінь навчальної самоорганізації студентів-хореографів складають планувально-стратегічний (здатність чітко визначати цілі професійного навчання, активно мотивувати себе на освіту і самоосвіту, планувати та обирати найбільш оптимальні засоби реалізації навчання, проектувати та прогнозувати можливі результати навчальної діяльності); управлінсько-регулятивний (уміння ефективно працювати з інформаційними джерелами, творчо розробляти та застосовувати різні види, форми і методи власної навчальної діяльності, управляти та здійснювати самоконтроль власної освіти) та інтроспективно-оцінний (уміння здійснювати самоспостереження та самоаналіз, адекватно і критично оцінювати та інтерпретувати результати навчання, робити висновки щодо виправлення недоліків навчання та перспектив розвитку).
Обґрунтовано доцільність використання синергетичного, акмеологічного та компетентнісного наукових підходів як методологічних засад дослідження, обґрунтовано логічність опори на спеціальні принципи формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін у процесі фахової підготовки, а саме: ціннісно-смислової регуляції діяльності, професійного самоменеджменту та індивідуалізації навчання.
Розроблено педагогічні умови, впровадження яких у процес фахової підготовки майбутніх викладачів хореографії забезпечує ефективний вплив на формування умінь навчальної самоорганізації, а саме: підвищення самомотивації до професійного самовдосконалення, активізація самостійної освітньої діяльності у різних формах організації (аудиторна, дистанційна, самопідготовка), стимулювання студентів до саморефлексії та аналізу власних навчальних дій.
Представлено організаційно-методичну модель формування умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін, що містить проєктивно-цільову (мета, наукові підходи та принципи, структурні компоненти) та процесуально-змістову (система критеріїв та показників, педагогічні умови, етапи і методи навчання) складові, реалізація якої забезпечила логічне і планомірне досягнення запланованого результату.
За розробленими критеріями (прогностичним, операційним та рефлексійним) здійснено перевірку стану сформованості та визначено три рівня (високий, середній, низький) сформованості умінь навчальної самоорганізації майбутніх викладачів хореографічних дисциплін. Зафіксовано, що до застосування експериментальної методики більшість з них перебуває на низькому та середньому рівнях сформованості.
