Сак Л. В. Медико-психологічний супровід пацієнтів з нервовою анорексією в контексті сімейного функціонування та психо-емоційного статусу батьків/опікунів

Розлади харчової поведінки, до яких належить нервова анорексія, є поширеними, важкими та часто хронічними психічними розладами з вираженими негативними медико-соціальними наслідками. Факторами ризику виникнення нервої анорексії є генетична схильність, особистісні особливості, стрес та чинники середовища. (Schurrer M.,2017; M. L. Norris,, W. Spettigue,, D. K. Katzman,2018 ) Рання юність та період статевого дозрівання (11–14 років) є перехідними фазами життя, які характеризуються підвищеними рівнями стресу, фізичними, психологічними та соціальними модифікаціями. Через усвідомлення суспільного тиску відносно схуднення та його неадаптивну когнітивну оцінку підвищується рівень стресу, який додатково може спровокувати психологічну дезадаптацію та підвищити ризик психосоматичних та психічних розладів. Саме тому підлітковий вік є періодом найвищого ризику маніфестації симптомів нервої анорексії, як можливий наслідок психологічної дезадаптації, хоча хвороба може виникати у людей різного віку (K. M. Culbert,, S. E. Racine,, K. L. Klump, 2017; M.Schurrer, 2019). Лікування пацієнтів з нервою анорексією є складним та часомістким процесом, оскільки все частіше зустрічаються стійкі форми. Біля 19.6 % хворих на нервову анорексію мають хронічний перебіг захворювання, що спричиняє як фінансові так і психологічні складнощі для родини хворого. Результати досліджень вказують на прямий вплив психо- емоційного статусу та/або наявних психопатологічних проявів і можливих психосоматичних розладів у батьків, на розвиток та підтримку розладів харчової поведінки. Певні особистісні риси, психопатологічні прояви у близьких членів родини хворих на нервову анорексію та особливості сімейного функціонування родини хворого можуть бути предикторами виникнення нервової анорексії, а інші навпаки – можуть виконувати превентивну та підтримуючу роль у лікуванні та профілактиці рецидивів нервової анорексії. (L. Cernigliaa, S. Cimino, G. Ballarottob. 2018; L.Balottin,, S. Mannarini,, M Mensi, 2017; L. Balottin, S. Mannarini, 2018). Метою дисертаційного дослідження було підвищення ефективності надання медико-психологічної допомоги пацієнтам з нервовою анорексією на основі вивчення патопсихологічних особливостей осіб з нервовою анорексією та їх батьків/опікунів, показників сімейного функціонування та якості соціальної підтримки, шляхом впровадження науково обґрунтованої програми психокорекції в контексті сімейних відносин в стандартну медико-психологічну допомогу.