Мета дослідження – на основі вивчення клініко-психологічних особливостей, емоційних і патоперсонологічних предикторів постстресової психологічної дезадаптації у військослужбовців Державної Прикордонної Служби України, які брали участь у бойових діях, розробити систему заходів їх психологічної корекції.
В ході роботи проаналізовано психоемоційний та аддиктивний статус ВС ДПС України, які брали участь у бойових діях; виявлені інтрапсихічні особистісні особливості й поведінкові патерни у даного контингенту, та проведено оцінку їх психосоціального функціонування. На основі ідентифікації емоційних і патоперсонологічних предикторів ППД у в ВС ДПСПрактичне значення одержаних результатів забезпечується розробленою й впровадженою в клінічну практику системою заходів психокорекції ППД у ВС ДПС України, ефективність якої стосовно покращення психоемоційного стану та якості життя бійців, переконливо доведена.України, які брали участь у бойових діях обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему заходів її психологічної корекції.
В результаті роботи встановлено, що основними клініко-психологічними феноменами, асоційованими з ППД у ВС ДПС України, визначено: наявність афективних розладів рівня легкої депресії (субдепресії), коморбідних проявів аддиктивної поведінки на рівні ризикованого або шкідливого вживання алкоголю, тютюну, кави (чаю), каннабіоїдів, седативних і стимулюючих препаратів, переїдання, перегляду телевізійних передач, користування інтернетом, комп’ютерними та азартними іграми. Психосоціальними дескрипторами ППД у даного контингенту є зниження рівню загальної соціально-психологічної адаптації та якості життя.
В результаті кореляційного аналізу було встановлено патогенетичні і психопатогенні зв’язки між станом психоемоційної сфери, індивідуально-психологічною предиспозицією та проявами адиктивної поведінки, а також між індивідуально-типологічними характеристиками, напруженістю адиктивного статусу, і станом соціально-психологічної адаптації і життєстійкості: більшість аддиктивних проявів (за винятком залежності від роботи) збільшуються при зростанні проявів депресії, натомість, життєстійкість знижується при активізації адиктивної поведінки, що також стосується і соціально-психологічної адаптації. Прояви гіпертимії закономірно збільшують показники адаптації, життєстійкості та якості життя, а депресії і іпохондрії – зменшують.
Спираючись на результати дослідження патоперсонологічної сфери та диференціації клініко-психологічної специфіки патопсихологічних проявів, було виділено два варіанти ППД: з переважанням афективної лабільності, дратівливості, експлозивності, агресивності (афективно-агресивний варіант – 39 осіб), і з переважанням стійких тривожно-депресивних проявів та астенізації (астено-депресивний варіант – 64 особи).
Обстежені з афективно-агресивним варіантом ППД характеризувалися нестійкістю емоцій і наявністю внутрішнього конфлікту з різноспрямованими тенденціями, амбивалентністю самооцінки, надмірними домаганнями, які суттєво залежали від поточного емоційного стану і зовнішніх умов, спонтанністю вчинків, низькою конформністю, що створювало сприятливий психологічний ґрунт для формування адиктивної поведінки, а також психосоматичних розладів. ППД у цих осіб перебігала за експлозивним типом, з поганим контролем за афективними реакціями і схильністю до руйнівної агресії.
У обстежених з астено-депресивним варіантом ППД переважали прояви астенічного реагування зі схильністю до розчарування, песимізму, незадоволеності собою та власними життєвими перспективами, глибокими переживаннями, невпевненістю в собі, вираженою афіліативною потребою, тривожно-помисливими тенденціями. Вони характеризувались емоційною напруженістю з наявністю іпохондричної симптоматики, концентрацією на неприємних соматичних і психічних (страх, тривога, депресія) відчуттях. Вони демонстрували пасивну, позицію, сензитивність, залежність від думки оточуючих, високу тривожність, рефлексивність, надмірну самокритичність. ППД у таких осіб перебігала за астенічним типом, з переважанням гіпоактивності, зниження настрою, зростання тривоги, схильністю до обсесивно-компульсивних проявів і ритуалів як засобів контролю негативних емоцій і переживань.
Спираючись на виявлені закономірності щодо клініко-психологічних особливостей, а також характеру і відмінностей ППД у ВС ДПС України, які брали участь у бойових діях, науково обґрунтована і розроблена комплексна система заходів психокорекції дезадаптивних проявів у зазначеного контингенту осіб, зміст якої диференціюється в залежності від варіанту ППД. При афективно-агресивному варіанті ППД психокорекційні заходи спрямовані на корекцію агресії, дратівливості, емоційної лабільності, збудливості, навчання ВС контролю емоційної сфери та психопатологічних проявів, формування адекватної соціальної взаємодії.
