У дисертації всебічно та комплексно досліджено особливості правового регулювання трудових відносин працівників органів Державної виконавчої служби, окреслені проблеми у сфері регулювання трудових відносин працівників органів Державної виконавчої служби та запропоновані шляхи вдосконалення чинного трудового законодавства у досліджуваній царині.
Визначено та охарактеризовано особливості правового статусу працівників органів Державної виконавчої служби, зокрема: 1) дуальність; 2) державно-владний характер службових повноважень працівників; 3) наявність переваг та привілеїв, додаткових юридичних гарантій. Аргументовано, що працівник органу Державної виконавчої служби, зважаючи на його трудо-правовий статус, є суб’єктом трудового права, якому відповідно до норм галузі трудового права, а також норм спеціального законодавства надані трудові права й обов’язки, які він реалізує при здійсненні примусового виконання рішень, джерелом фінансування діяльності якого є Державний бюджет України.
Сформульовано визначення поняття «умови призначення на посаду в органах Державної виконавчої служби» та класифіковано їх за чотирма критеріями: 1) відповідність претендента на посаду вимогам, обумовленим у законі, які запропоновано кваліфікувати за галузевою належністю на: а) загальні; б) спеціальні; в) спеціально-видові; 2) наявність законодавчих обмежень – установлені законом правообмеження (певні обставини, заборони, обмеження), які обмежують право на державну службу; 3) проходження конкурсного відбору на зайняття вакантної посади державної служби; 4) призначення на посаду за спеціальною процедурою. Виокремлено та досліджено етапи процедури призначення на посаду працівників органів Державної виконавчої служби. Обґрунтовано, що норми, прийнятих у 2016 році законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» втратили свою системність, у зв’язку з чим обґрунтована пропозиція ухвалення кодифікованого нормативно-правового акту – Виконавчого кодексу України.
Визначено поняття «припинення трудових відносин працівників органів Державної виконавчої служби». Класифіковано підстави припинення трудових відносин працівників органів Державної виконавчої служби за наступними характеристиками: 1) в залежності від галузевої приналежності: а) ті, які врегульовані нормами трудового права, б) ті, які регламентовані адміністративно-правовими нормами; 2) за суб’єктом ініціативи: а) за ініціативою державного службовця, б) за ініціативою керівника державного органу; 3) ті, що складаються незалежно від волі сторін трудових відносин: а) обставини об’єктивної дійсності, б) обставини, передбачені у відповідних актах; 4) ті, які пов’язані із обмеженнями, встановленими для державних службовців.
Запропоновано авторське визначення поняття «оплата праці працівників органів Державної виконавчої служби» як врегульована законодавством система суспільних відносин, пов’язаних із установленням і здійсненням за рахунок коштів Державного бюджету регулярних грошових виплат державним службовцям за їх службову діяльність». Визначено заробітну плату працівників органів Державної виконавчої служби як винагороду, що вимірюється у грошовому еквіваленті й, яка виплачується таким працівникам за виконання ними службово-трудових обов’язків. Виокремлено та досліджено наступні елементи структури заробітної плати: посадовий оклад, надбавки, премії, винагорода, інші надбавки. Запропоновано запровадження законодавчих змін, які полягають у розробці та прийнятті Закону України «Про оплату праці службових осіб державних органів», у якому мають бути врегульовані питання порядку, умов й розміру оплати праці всіх осіб, які здійснюють трудову діяльність у різних державних органах.
Встановлено, що винагорода працівників органів Державної виконавчої служби у визначених законодавством межах формується за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України, що формується за рахунок коштів виконавчого збору, який стягнуто з боржників у межах виконавчих проваджень. Отже, винагорода державних виконавців не потребує додаткових витрат Держбюджету України. Охарактеризовано винагороду працівникам органів Державної виконавчої служби наступними ознаками: 1) є самостійним елементом структури заробітної плати; 2) не має постійного характеру; 3) є стимулюючою виплатою; 4) виплачується працівникам органів Державної виконавчої служби в установлених законом випадках у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 5) виплачується лише за умови стягнення виконавчого збору у фактично виконаному виконавчому провадженні; 6) джерелом виплати є відповідні асигнування Державного бюджету України. Запропоновано диференціювати розмір винагороди державних виконавців у залежності від суми стягнутого виконавчого збору.
