В теоретичній частині дослідження уточнено базову термінологію дослідження процесу управління інноваційно-активною організацією та інноваційними процесами, обґрунтовано зміст і ключові елементи конфігураторного підходу до управління інноваційно-активною організацією, а також систематизовано концепції управління інноваційно-активною організацією. Простежено еволюцію менеджменту та визначено ключові напрями формування нової моделі управління із застосуванням конфігураторного підходу до управління інноваційно-активною організацією. Уточнено зміст понять «управління», «інноваційна активність», «інноваційно-активна організація». Встановлено вектори трансформації управлінської парадигми для обґрунтування поведінки та життєздатності складної системи «інноваційно-активна організація». Визначено обмеження застосування проєктного підходу як такого, що відповідає цілям управління інноваційно-активною організацією та ризики його недостатньої чутливості до інтеграції з інноваційною діяльністю. Для врахування поведінкових аспектів управління інноваційно-активною організацією проаналізовано інтерсуб´єктивний підхід. Обґрунтовано базові засади застосування проєктно-інтерсуб’єктивного підходу як способу активізації інноваційних процесів та підвищення здатності організації адаптуватись до динамічно мінливого середовища. В аналітичній частині дослідження проаналізовано тенденції та процеси в сфері діяльності інноваційно-активних підприємств України, систематизовано провідні практики управління інноваційно-активними організаціями, а також здійснено оцінку рівня досконалості інноваційно-активних підприємств та їх трансформацію у період війни. Виокремлено напрями імплементації ідентифікованих складових сучасної управлінської парадигми на українських підприємствах, що виявило актуальність низки питань щодо оцінки спроможності України впроваджувати техніко-технологічні та соціогуманітарні інновації, ступеню сформованості на макрорівні інноваційного середовища та рівня готовності суб’єктів господарювання функціонувати та розвиватися за правилами сучасного бізнесу. Проведено оцінку інноваційного потенціалу України та встановлено рівень усвідомлення необхідності формування середовища нової управлінської нормальності як ключового драйвера інтенсифікації інноваційної діяльності українських підприємств. Визначено ступінь притаманності українській економіці чинників стимулювання інноваційних процесів у промисловості. Охарактеризовано загальні тенденції інноваційної активності промислових підприємств України у період до та після початку повномасштабної війни та наслідків пандемії. Визначено ключові властивості та недоліки інноваційної активності українських підприємств машинобудування на прикладі успішних кейсів. Проаналізовано провідні практики управління інноваційно-активними організаціями та визначено необхідність розробки досконалої інклюзивної операційної стратегії, яка передбачає нарощування когнітивної різноспрямованості суб’єктів співтворчості, створення синергетичної організаційної культури, імплементацію нелінійного інноваційного мислення, метарефлексивних процесів, відповідний стиль лідерства та підтримку з боку керівництва. Сформовано загальне уявлення про релевантні управлінські практики, здатні забезпечити підвищення рівня інноваційної активності організацій. Визначено особливості трансфомації управлінської парадигми у практиці українських підприємств у відповідь на кризові явища, виявлено приклади успішного застосування концепту інноваційної активності як драйвера подолання кризи та переходу на новий управлінський рівень. Проведено оцінку рівня досконалості інноваційної складової на прикладі функціонування благодійних фондів. Виявлено напрями системних трансформацій моделей управління та імплементації принципів нового управлінського мислення. У результуючій частині дослідження сформовано дескриптивну модель управління інноваційно-активною організацією, обґрунтовано концептуальні та прикладні засади управління ідеями в інноваційно-активній організації, а також сформовано науково-практичні рекомендації щодо побудови інтегральної моделі мотивації інноваційно-активної поведінки персоналу. За результатами теоретичного та практичного аналізу розроблено сучасну модель управління організацією, що інтенсивно провадить інноваційну діяльність і враховує динаміку внутрішніх та зовнішніх чинників. Запропоновано удосконалений управлінський інструментарій менеджменту ідей та формування інноваційної культури в інноваційно-активній організації, а також обґрунтовано методологію оцінювання результативності процесу управління ідеями. Розроблено інтегральну модель мотивації інноваційно-активної поведінки персоналу, уточнено зміст поняття «мотивація інноваційно-активної поведінки». Ключові слова: інноваційно-активна організація, управління інноваційно-активною організацією, інноваційна активність, управління, управління інноваціями, нова управлінська нормальність, управління ідеями, інноваційно-активна поведінка.
