У дисертаційній роботі наведено результати філософського дослідження феномена правової культури особистості на методологічних засадах агапелогічного підходу. Мета дослідження полягає у філософсько-рефлексивному осмисленні феномена правової культури особистості на методологічних засадах агапелогічного підходу. Задля розв’язання першого завдання на основі аналізу філософської спадщини вітчизняних та зарубіжних мислителів уточнено визначення понять «правова культура», «правова культура особистості» у філософському дискурсі. Запропоноване авторське визначення поняття «правова культура особистості», під яким розуміється сукупність поглядів, цінностей, норм, установок, які характеризують ставлення особистості до права, законності, правосуддя та суспільно-правового буття. Зазначено, що онтологічна сутність правової культури особистості розкривається в самоусвідомленні себе цілісною та гармонійною особистістю, світовідношення якої базується на агапічних настановах. Зазначено, що правова культура особистості має ціннісну природу та відображає у правовій формі стан найважливіших соціальних цінностей, зокрема цінності свободи особистості. Оскільки, правова культура особистості є складним за природою соціокультурним феноменом, тому важливо використовувати певні фільтри для внесення або ні певних характерних рис до цього поняття. На нашу думку, одним з таких найважливіших маркерів може виступати агапелогічність буття. Цей маркер дуже важливий для характеристики такого виду культури, як правова культура особистості та можливостей використання агапелогічного підходу до визначення її сучасного змісту. Запропоновано визначення поняття «агапічна реальність», яке уможливлює наповнити розуміння правового буття суспільства новим соціально-філософським змістом. Під поняттям агапічної соціальності пропонується розуміти певний тип соціальної реальності, яка сформована в результаті соціально-комунікативної взаємодії, яка ґрунтується на агапічних засадах людяності, довірі та пріоритеті духовності. Упродовж вирішення другого завдання проаналізовано розвиток уявлень про правову культуру особистості у філософському дискурсі та висвітлено теоретико-концептуальні засади дослідження правової культури особистості на основі агапічних чинників соціальності у «філософії серця» Г. Сковороди (кордоцентризм), у філософських поглядах П. Юркевича про серце як основу людської істоти і духовно-моральне джерело душевної діяльності; у філософській теорії В. Туренко, в якій представлено дослідження феномену любові в його генезі в античні часи та в сучасному суспільстві. Для окреслення теоретико-методологічних контурів агапелогічного підходу до дослідження правової культури особистості проаналізовано ідеї сучасних українських учених В. Туренка, І. Голубович, В. Малахова, Ю. Бродецької.Результатом вирішення третього завдання стало визначення евристичного потенціалу аксіологічного підходу в дослідженні правової культури особистості, який фокусує увагу на цінностях особистості, які впливають на формування світовідношення, світосприйняття людини. Зазначено, що за допомогою аксіологічної методології можна проаналізувати правові цінності особистості, ціннісні характеристики правової культури особистості, які визначаються культурним контекстом та ціннісно-нормативною системою суспільства. Результатом вирішення четвертого завдання стало визначення теоретико-методологічних та праксеологічних контурів агапелогічного підходу в дослідженні правової культури особистості. Обґрунтовано, що використання агапелогічного підходу в дослідженні правової культури особистості дає можливість цілісно та змістовно охарактеризувати правову культуру особистості, яка реалізується через якісні взаємовідносини між членами суспільства, в основу яких покладено соціальне життя на принципах «любові-мудрості – розум/розумності – справедливості». Зазначено, що специфіка використання агапелогічного підходу до філософського дослідження правової культури особистості полягає у врахуванні цілісності та гармонійності людської природи. Цінність використання агапелогічного підходу до вивчення правової культури особистості полягає в застосуванні притаманних зазначеному підходу основних принципів – цілісність та гармонійність.
Результатом вирішення п’ятого завдання стало розкриття онтологічної сутності правової культури особистості, яка має складну структуру, що містить принаймні такі елементи, як правова свідомість, правові цінності, правові норми, правова ментальність, правові стереотипи, правові звички. Зазначено, що одним із значущих, але недостатньо досліджених елементів у структурі правової культури, є правова ментальність. Під правовою ментальністю пропонується розглядати сукупність історично сформованих установок і рис правової поведінки народу, правових цінностей, стереотипів і архетипів, які мають специфіку поведінкового прояву. Результатом вирішення шостого завдання стало обґрунтування важливості використання агапелогічного підходу в дослідженні онтології правової культури
