Дисертація присвячена дослідженню засобів вираження імпліцитної оцінки в англійськомовному художньому дискурсі. У фокусі роботи перебуває лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти імпліцитних смислів. Основу роботи складає ілюстративний матеріал з художніх творів американських та британських письменників 20-21 століття, що містить ситуацію з імпліцитною оцінкою. Теоретичну основу роботи становлять праці з лінгвоаксіології (Н. Д. Арутюнова, Т. А. Космеда, Г. І. Приходько, І. В. Онищенко), дискурсології (І. А. Бехта, В. О. Ковчак, І. Р. Корольов, І. С. Шевченко, О. Л. Щербакова, Т. v. Dijk), когнітивної лінгвістики (О. А. Бабелюк, Н. О. Бігунова, В. О. Велівченко, Г. І. Приходько, B. G. Bara), прагмалінгвістики (Л. Р. Безугла, А. Г. Гудманян, М. О. Камінська, Н. В. Матушевська, H. P. Grice, D. Blakemore), лінгвокультурології (І. М. Патен). Концепт оцінки є беззаперечним і важливим складником картини світу. Необхідною умовою при вивченні категорії оцінки є орієнтованість на людину, соціум, культуру. З позицій когнітивного підходу оцінка визначається через концепт «норма» і є історично й культурно відокремленою категорією. Поняття імпліцитності лінгвісти зазвичай використовують для характеристики прихованих аспектів повідомлення, тобто розбіжності між самим висловлюванням та його значенням. З огляду на те, що адресант не завжди виражає явну оцінку людини чи навколишньої дійсності, можна стверджувати, що у висловлюванні наявна імпліцитна оцінка. Дотримуємося думки, що оцінність є невід’ємним компонентом художнього дискурсу, який репрезентує динамічний комунікативний процес, на тлі якого відбувається обмін інформацією між адресантом і адресатом у певному місці, часі та просторі. Особливість імпліцитної оцінки полягає у тому, що вона формально не вербалізована мовними одиницями у висловлюванні, але може бути виведена з його імпліцитного змісту. Дослідження імпліцитної оцінки крізь призму лінгвокогнітивного та прагматичного аспектів дає змогу виявити специфіку її вираження та функціонування в художньому дискурсі. У дисертації застосовано комплексну методику дослідження засобів вираження імпліцитної оцінки, що ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез), а також спеціальних (когнітивний, конверсаційний, прагмасемантичний, дискурс-аналіз, актомовленнєвий, контекстуальний, пресупозиційний аналіз) методів. Це уможливило встановлення особливостей реалізації імпліцитної оцінки в художньому дискурсі з урахуванням вербальних та невербальних чинників як особливої моделі комунікації та вираження відношення до оточуючого світу та подій.
Запропоновано схему ситуації з імпліцитною оцінкою, що має таку послідовність: адресант висловлювання, мета, вибір засобів спілкування, ефект комунікативного акту, адресат висловлювання. Така схема відображає структуру комунікативного акту, а також є основою для аналізу дискурс-фрагментів. Основою когнітивного підходу у вивченні імпліцитної оцінки є аналіз мовних явищ з урахуванням власних цінностей та картини світу. В ході дослідження функціонування імпліцитної оцінки в художньому дискурсі було виокремлено ситуації оцінки з низьким, середнім та високим ступенями імпліцитності. У ситуаціях оцінки з низьким ступенем імпліцитності достатньо проаналізувати контекст у межах речення або декількох речень (мікроконтекст). Адекватна інтерпретація ситуації оцінки з низьким ступенем імпліцитності є обов’язковою та необхідною для подальшого процесу комунікації. Інтерпретація оцінки в ситуації з середнім ступенем імпліцитності вимагає від читача проведення певних когнітивних операцій, пресупозиційного аналізу, залучення власного досвіду та соціокультурних знань. Цей тип ситуації реалізується в макроконтексті мінімального (декілька речень) та середнього обсягу (абзац чи розділ). Важливість розуміння та сприйняття усього контексту дискурсу (макроконтексту максимального обсягу) стає важливою при дослідженні оцінки в ситуації з високим ступенем імпліцитності, оскільки потрібно взяти до уваги всю сюжетну лінію твору, поведінку героїв, їх взаємовідносини, емоційний стан. Ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності характерне накладання первинної імпліцитності на вторинну, тобто необхідно знаходити шляхи до інтерпретації одних не явно виражених смислів через інші, що також не виражені експліцитно. Інтерпретація ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності значною мірою залежить від когнітивних здібностей адресата, його досвіду, наявності певного багажу знань. Імпліцитна оцінка актуалізується за допомогою таких художніх засобів, як метафора, метонімія, епітет, анафора, оксюморон, риторичне запитання, гіпербола та літота, іронія, фальшива оцінка, порівняння, а також за допомогою синтаксичного паралелізму й неповних речень. Вони передають внутрішній світ героїв, характеризують їх вчинки та культурні цінності. Результат інтерпретації імпліцитних смислів також залежить від фонових знань комунікантів, що значним чином впливає на успішність інтеракції...
