У дисертації досліджено проблематику й поетику історичної романістики Івана Корсака в площині української художньо-історичної прози. Комплексний аналіз творчого доробку митця дав змогу простежити розвиток світогляду та творчої манери письменника, дослідити генезу й жанрову специфіку українського історичного роману, проаналізувати критичні та наукові дослідження доробку автора, розкрити поетику історичної прози письменника у зв’язку з національною традицією, з’ясувати своєрідність бачення історичних подій у контексті доби, висвітлити погляд на історичні постаті, осмислити природу національної свідомості та гендерну проблематику романів письменника.
Дослідження історичної прози Івана Корсака здійснено з урахуванням методології, термінології, наукових концепцій сучасного й класичного літературознавства.
У роботі розглянуто розвиток і специфіку історичного роману, уточнено періодизацію та тематику, проаналізовано наявні на сьогодні класифікації жанру та його модифікації. Аналіз літературознавчих досліджень дав підстави умовно розподілити історичну прозу на дві групи. До першої з них віднесено твори, у яких зосереджено увагу на долі історичної особи, до другої – переосмислено певну епоху або знакову історичну подію. У першому разі частина вимислу та домислу значно звужується. Письменник зобов’язаний дотримуватися життєпису історичної постаті. У другому – переважає творча уява автора за умови дотриманням принципів історизму.
У дослідженні вперше, спираючись на публіцистику митця, викладено цілісну біографію з акцентом на чинниках формування світогляду І. Корсака. Доведено вплив письменника В. Лазарука на становлення особистості волинського літератора. Учителюючи в школі с. Заболоття Ратнівського району, Віктор Лазарук знайомив школярів, серед яких був Іван Феодосійович, з найновішими й найкращими зразками української літератури, зокрема творчістю поетів-шістдесятників, організував роботу поетичного й художнього гуртків. В. Лазарук мав прогресивні проукраїнські погляди, був ревним захисником природи, автором численних екологічних статей, за що свого часу зазнав переслідувань. Саме ці світоглядні засади вчителя вплинули на подальший життєвий і творчий шлях І. Корсака. За першим фахом письменник був агрономом, а в подальшій його творчості наскрізною лінією проходить мотив єдності людини й природи, замилування красою рідного краю. Навчання в Українській сільськогосподарській академії й Вищій партійній школі сприяли утвердженню творчої індивідуальності луцького літератора. Студентські зустрічі з письменниками та знайомство зі світовою прогресивною літературою сприяли виробленню власного стилю, якому властиве філософське осмислення дійсності, неординарність світобачення, інтелектуалізм.
Огляд літературного доробку І. Корсака дав змогу простежити генезу творчості від реалістичного оповідання з народного життя, на етапі якого вже простежується увага до внутрішнього світу людини, через художньо-документальне оповідання, що стало переломним у виборі тематики, до повноцінного історичного роману з потужним струменем психологізму.
У дисертації вперше здійснено гендерне прочитання історичного роману. Дослідження творчого доробку І. Корсака засвідчило рух до емансипації в питаннях, що стосуються жінки в державних та громадських справах. Автор відзначає сталі суспільні погляди на сімейні відносини. Особливе місце займає проблема материнства. В аналізованих романах ця функція нереалізована, що призводить до розлучення або непорозумінь у шлюбі через умовне тавро неповноцінності. Важливим видається наголошення автора на усвідомленні жінкою себе дієвим членом суспільства.
З’ясовано, що національний компонент у прозовому доробку Івана Корсака виявляється через «філософію серця», як основу світовідчуття героїв романів, вживання народних символів, міфологем та архетипів, виражених в образах людського, рослинного й тваринного світів, звернення до усної народної творчості, як джерела національної ідентичності, зображення найбільш значущих або ідейно важливих моментів історії з метою переосмислення, акцентування на осібності української нації, культури впродовж майже тисячолітньої історії й водночас належності на рівних до европейської спільноти, ментальну зумовленість характерів героїв, показ внеску українців у світовий поступ, повернення малознаних імен в історичний та культурний контекст нації.
Магістральною для творчого доробку автора є ідея повернення з небуття призабутих історичних постатей, акцентування на вагомому внеску українців у світовий поступ, переосмислення ролі визначних діячів, їхньої жертовності задля національної справи, тяглості українських традицій впродовж тисячолітньої історії існування.
