У роботі систематизовано та представлено вирішення актуального наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-концептуальних засад і методичних підходів до розвитку інноваційної інфраструктури закладу вищої освіти, та запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення ефективності розвитку інноваційної інфраструктури закладу вищої освіти. Визначено, що заклади вищої освіти є ключовими провайдерами інновацій та активними учасниками Національної інноваційної системи і вони потребують наявності сприятливого інноваційного клімату, що реалізується шляхом ефективного функціонування їх інноваційної інфраструктури. На основі структурно-функціонального підходу інноваційну інфраструктуру закладу вищої освіти визначено, як сукупність структурних елементів (відділів, центрів, підрозділів, організацій чи підприємств) на базі закладу вищої освіти, що функціонують з метою створення, вдосконалення, поширення та впроводження інновацій. В свою чергу, інноваційну екосистему закладу вищої освіти визначено, як систему взаємозв’язків між елементами інноваційної інфраструктури, що функціонують з метою створення, вдосконалення, поширення та впровадження інновацій. Досліджено, узагальнено та систематизовано теоретичні та методичні положення щодо сутнісних характеристик та особливостей інноваційної інфраструктури закладу вищої освіти, а саме: ідентифіковано її основні функції (стимулююча, забезпечуюча, алокаційна, інтегруюча); ідентифіковано та охарактеризовано її архітектуру, визначено ключові елементи та взаємозв’язки між ними; визначено методичні підходи до дослідження інноваційного потенціалу закладу вищої освіти, що є ключовим аспектом формування та розвитку інноваційної інфраструктури; визначено, що процес розвитку інноваційної інфраструктури лежить в парадигмі еволюції моделей університету Університет 1.0 ⇒ Університет 5.0.
Не зважаючи на всі кризові явища, які виникли в економіці України протягом останнього десятиліття, можливості, що виникають в умовах повоєнного відновлення, вимагають структурних змін та трансформацій всіх сфер, в тому числі вищої освіти. Водночас, аналіз результативності інноваційної діяльності України на основі показників міжнародних рейтингів показав наявність значних негативних тенденцій у таких аспектах, як фінансування науки, публікаційна активність науковців, патентування. Що стосується виключно сфери вищої освіти, не зважаючи на незначні позитивні тенденції, загалом українські заклади вищої освіти мають низький рівень конкурентоспроможності на глобальному чи європейському ринках освітніх послуг. Аналіз інтелектуального потенціалу закладів вищої освіти України показав, що переважна більшість українських закладів вищої освіти мають помірно високий рівень інтелектуального потенціалу. Заклади з помірно високим та високим рівнями інтелектуального потенціалу здебільшого мають більш диверсифіковану інноваційну інфраструктуру, що вказує на існуючу залежність рівня розвитку інноваційної інфраструктури від інтелектуального потенціалу. Після визначення рівня розвитку інноваційної інфраструктури аналізованих закладів та співставлення його до рівня інтелектуального потенціалу автором розроблено карту позиціонування закладів вищої освіти за досліджуваними показниками. В результаті цього, проведено групування закладів та ідентифіковано лідерів і аутсайдерів, що дозволяє розробити практичні рекомендації та стратегії розвитку інноваційної інфраструктури закладу вищої освіти з урахуванням їх позиціонування. Проаналізувавши ключові системоутворюючі та стратегічні нормативні документи Європейського Союзу та України, можна зробити висновок, що наразі країна знаходиться в точці біфуркації і вимагає системної трансформації з урахуванням тренду на інноваційність та цифровізацію освіти, а розвиток інноваційної інфраструктури визначено ключовим аспектом реалізації такої трансформації.
З використанням кластерного підходу, запропоновано та охарактеризовано ключові етапи процесу формування інноваційної інфраструктури: аналіз інноваційного потенціалу, проєктування, запуск хабів інноваційної інфраструктури, запуск допоміжних та обслуговуючих елементів, запуск інноваційної екосистеми, контроль та подальший розвиток. Масштабування і розширення інноваційної інфраструктури закладу вищої освіти визначено важливим аспектом забезпечення конкурентоспроможності на ринку освітніх та наукових послуг. Створення механізму взаємодії елементів інноваційної інфраструктури визначено як формування інноваційної екосистеми закладу вищої освіти, виділено ключові етапи цього процесі і ідентифіковано основних учасників. На основі цього, розроблено систему моделей інноваційної екосистеми для кожного рівня еволюційного розвитку закладів вищої освіти (Університет 1.0, Університет 2.0, Університет 3.0, Університет 4.0 та Університет 5.0) з урахуванням їх функціональних особливостей.
