У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми, зокрема стоматології, яке полягає у підвищенні ефективності діагностики і лікуванні хворих зі скронево-нижньощелепними розладами на тлі переломів нижньої щелепи. Дослідження проведено шляхом розробки діагностичних і лікувальних заходів, спрямованих на відновлення та нормалізацію функцій СНЩС при травматичних ушкодженнях нижньої щелепи.
Проведення комплексного лікування м’язево-суглобових порушень за допомогою функціональних, фармакологічних і фізіотерапевтичних методів, запропонованих нами, дозволило, у значній мірі, ліквідувати клінічну, рентгенологічну та ультразвукову симптоматику у даної групи хворих. Встановлено, що через 12 місяців після лікування нормалізацію клінічної симптоматики було об’єктивізовано у 77,41% хворих основної групи, р<0,01, та у 45,12% пролікованих контрольної групи, р>0,05, проти, у середньому, 19,08% обстежених до лікування, що підтверджувалось більш нижчими значеннями ІД СНЩС у осіб основної групи, як стосовно даних до лікування, р<0,01, так і по відношенню до значень у осіб контрольної групи, р1<0,05. При цьому, нормалізація рентгенологічної симптоматики перевищувала середні дані до лікування: у осіб основної групи у 2,4 рази, р<0,05, та у 1,3 рази у обстежених контрольної групи, р, р1<0,05.
Позитивна клінічна динаміка підтверджувалась зростанням даних індексу відхилення функції скорочення жувальних м’язів у осіб основної групи: справа – у 1,6 рази та зліва – у 1,3 рази, р<0,05, при відсутності позитивної динаміки значень індексної оцінки у пролікованих контрольної групи, р>0,05, стосовно вихідних даних.
Проведення УЗД діагностики дозволило визначити позицію диску, наявність суглобової рідини, ступінь контрактури жувальних м’язів, ступінь змін яких були найбільшими при одно- та багатофункціональних розладах у хворих з переломами у пришийкових та вінцевих ділянках нижньої щелепи, р, р1<0,05.
Застосування запропонованої нами лікувальної методики сприяло нормалізації параметрів УЗД, які визначали у 83,70% осіб основної групи, р<0,05, та у 65,88% пролікованих контрольної групи, р>0,05, проти 49,85% хворих з нормативними показниками УЗД до лікування.
Застосування запропонованої лікувально-реабілітаційної схеми підтверджена високими клінічними, рентгенологічними, функціональними результатами, що характеризувалось одужанням 32,61±6,91% осіб основної групи проти 9,31±3,55% хворих контрольної групи, р<0,01; з компенсованою формою захворювання СНЩС – 56,52±7,30% у основній проти 34,88±7,27% у контрольній групі, р>0,05; з декомпенсованою формою – 10,87±2,71% у основній проти 55,81±7,57% у контрольній групі, р<0,01.
