Петросян К. Є. Забезпечення принципу верховенства права в процесі реалізації конституційного права на соціальний захист

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2024. У роботі за результатами аналізу змісту категорій «соціальне забезпечення», «соціальний захист», «соціальна безпека», «право на соціальний захист» аргументовано, що поняття «соціальний захист» є найважливішим у національному законодавстві та більш широким, що містить у собі «соціальне забезпечення», але не обмежується ним. Соціальний захист в аспекті забезпечення принципу верховенства права соціального забезпечення – це комплекс (система) економічних, соціальних та організаційних заходів, які здійснюються державою на засадах рівності та справедливості з метою гарантування кожній особі права на мінімально-необхідний рівень життя у вигляді підтримки за наявності соціальних ризиків і непередбачуваних обставин економічного, фізіологічного та демографічного характеру. Конституційне право на соціальний захист в аспекті принципу верховенства права має природно-правовий характер (належить особі з моменту народження та має визнаватись і гарантуватись державою). Авторка окреслила такі етапи розбудови та розвитку національного законодавства у сфері соціального захисту, соціального забезпечення та надання соціальних послуг у незалежній Україні: 1 етап (1991-1996 р.р.) – розбудова незалежної національної системи соціального захисту та соціального забезпечення; розробка актів, які встановлювали державні соціальні гарантії для пільгових і соціально незахищених верст населення; 2 етап (1996-2003 р.р.) – розвиток і модернізація системи соціального захисту та соціального забезпечення; перехід до багаторівневої моделі пенсійного страхування; 3 етап (2004-2013 р.р.) – реформування й удосконалення системи соціального захисту та соціального забезпечення; посилення євроінтеграційних процесів; 4 етап (2014 р.-по теперішній час) – реалізація Угоди про асоціацію з ЄС та впровадження європейських соціальних стандартів; створення платформи для розгортання реєстрів цифрової трансформації соціальної сфери; протидія пандемії та запровадження воєнного стану; оперативне та екстрене реагування на загрози; залучення представників недержавного сектору до надання соціальних послуг; планування перехідного періоду та повоєнне відновлення після припинення дії воєнного стану; 5 етап (перспективний) – повоєнне відновлення та вступ України до ЄС; впровадження нової моделі соціальної політики та інтегрованої стратегії соціального захисту з урахуванням специфічного статусу окремих категорій населення. У дисертації обґрунтована необхідність формування нової парадигми Соціального кодексу України. Зазначено, що окремим розділом Загальної частини кодексу має бути «Принципи права соціального забезпечення», що буде складатися з підрозділів «Загальні (універсальні) принципи» та «Галузеві принципи». Принцип верховенства права має належати до підрозділу «Загальні (універсальні) принципи», а Принцип соціальної відповідальності - до підрозділу «Галузеві принципи».