В дисертації представлена обґрунтована модель оптимізації лікування
гострої гепатопанкреатобіліарної патології у хворих із ожирінням з метою
вирішення актуального наукового завдання – поліпшення результатів
діагностики та лікування даної патології у хворих із ожирінням шляхом
виявлення предикторів важкості перебігу захворювання, розроблення
диференційованого патогенетично обґрунтованого алгоритму вибору методу
хірургічного втручання, а також зменшення рівнів ускладнень та летальності.
Відповідно до розробленої програми науково-дослідницька робота
виконана в чотири етапів.
На підготовчому етапі проведено аналіз інформаційних наукових
ресурсів з метою вивчення міжнародного та вітчизняного досвіду стосовно
поширення ожиріння, його ролі в патогенезі жовчнокам’яної хвороби та
гострого панкреатиту, а також відомі методи діагностики та лікування даної
патології. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ожиріння
виявляють у 185 мільйонів дорослого населення індустріально розвинутих
країн та у 115 млн – в країнах, що розвиваються. В Україні на ожиріння
страждає 22,1% населення. Це захворювання можна вважати всесвітньою
пандемією неінфекційної природи. Відомо, що ожиріння – головний чинник
розвитку холелітіазу, гострого холециститу та панкреатиту. У 20% хворих
гострий холецистит поєднується із ожирінням. Крім того, ожиріння являється
прозапальним станом із підвищеним рівнем таких прозапальних цитокінів:
фактора некрозу пухлин (TNF-a), інтерлейкінів (IL) IL-10, IL-6, IL-1в.
3
Гострий панкреатит також захворювання, в основі патогенезу якого лежить
цитокінова реакція та аутоліз. Таким чином, на фоні уже сформованої
запальної відповіді ще більш посилюється та підвищується запальна реакція,
а рівень прозапальних цитокінів досягає критичних показників.
Проблема діагностики та лікування хворих із гострою
гепатопанкреатобіліарною патологією та ожирінням зумовлена важким
клінічним перебігом захворювання, збільшенням ризику ускладнень при
оперативних втручаннях, значним зменшенням тривалості життя внаслідок
виникнення тяжких супутніх захворювань і високим ризиком інвалідизації
пацієнтів працездатного віку, появою численних ускладнень, що
спричинюють підвищення рівня смертності хворих. Згідно з аналізом
літератури діагностика гострого холециститу у пацієнтів із ожирінням із
виконанням ультразвукового дослідження на первинному етапі постановки
діагнозу недостатня для моніторингу важкості стану пацієнта як в
передопераціному періоді, так і післяопераційному періоді. Вивчення стану
надання допомоги пацієнтам із гострим панкреатитом та ожирінням в
Україні та за кордоном показало, що в рекомендаціях недостатньо враховані
дані контролю прозапальних цитокінів, асептичного перебігу захворювання
та термінів інфікування. Серед міжнародного та вітчизняного досвіду не
виявлено консенсусу щодо тактики лікування гострої
гепатопанкреатобіліарної патології у хворих із ожирінням. Вирішення даної
проблематики є запорукою ефективності лікування гострої хірургічної
патології у хворих із ожирінням. Системний аналіз джерел наукової
інформації забезпечив можливості визначення мети, завдань, бази
дослідження, розробки програми, вибору методів та обґрунтування обсягу
дослідження.
На першому етапі дослідження проводився ретроспективний аналіз
особливостей перебігу, діагностики та лікування гострої
гепатопанкреатобіліарної патології. Для виконання задач дисертаційної
роботи виділено наступні групи хворих:
4
- група дослідження із 571 пацієнта із гострою гепатобіарною патологією та
ожирінням;
- група порівняння складала 492 пацієнта із гострою гепатобіліарною
патологією. У хворих даної групи була зафіксована нормальна маса тіла.
Критеріями включення в дослідження були пацієнти із гострою
гепатобіарною патологією: пацієнти із гострим холециститом та пацієнти із
гострим панкреатитом, що первинно були госпіталізовані до стаціонару.
Критерії не включення пацієнтів у дослідження: хронічний
холецистит чи його загострення, вік менше 18 років, повторні випадки
гострого чи загострення хронічного панкреатиту, відсутній увесь спектр
досліджень, обтураційна жовтяниця, в тому числі через онкологічну
патологію, особи із пухлинами органів гепатобіліарної ділянки, перехідна
категорія пацієнтів із надмірною масою тіла, пацієнти із некомпенсованими
хронічними захворюваннями.
