Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу рівнів сірководню у плазмі крові пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст. (ГХ) різного віку на формування та перебіг даної патології.
Мета наукового пошуку полягала у вивченні впливу змін рівня синтезу ендогенного сірководню на маркери окисно-нітрозативного стресу, клінічні та функціональні показники, ультраструктуру тромбоцитів та зміни мітохондріального апарату лейкоцитів у пацієнтів різних вікових груп з гіпертонічною хворобою.
В першому розділі розглянута література стосовно: сучасної уяви про механізми розвитку гіпертонічної хвороби; ендогенний сірководень – властивості та фізіологічні впливи; сучасні уявлення про роль ендогенного сірководню в розвитку змін в серцево-судинній системі і в механізмах формування гіпертензивних станів; впливи екзогенних донорів на утворення ендогенного сірководню.
В другому розділі дисертаційної роботи розглянуті питання: визначено об’єкт дослідження, дизайн клінічного обстеження, методики загальноклінічного обстеження, методики вивчення біохімічних показників, підготовка препаратів для електронномікроскопічного вивчення ультраструктури клітин крові (лейкоцитів та тромбоцитів), морфометричне вивчення ультраструктури клітин крові, статистична обробка результатів.
В третьому розділі розглянуто: зміни вмісту ендогенного сірководню в плазмі у пацієнтів різного віку з гіпертонічною хворобою ІІ ст. при різній тривалості застосування донора сірководню; вміст сірководню в плазмі крові пацієнтів з гіпертонічною хворобою молодшої вікової групи після застосування донора сірководню, вміст сірководню в плазмі крові пацієнтів з гіпертонічною хворобою старшої вікової групи після застосування донора сірководню, особливості змін маркерів окисно-нітрозативного стресу в плазмі крові пацієнтів різного віку після застосування донора сірководню, маркери у пацієнтів з гіпертонічною хворобою молодшої вікової групи після застосування донора H2S, маркери у пацієнтів з гіпертонічною хворобою старшої вікової групи після застосування донора H2S, вплив різної тривалості застосування донора сірководню на ультраструктуру клітин крові у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст. в залежності від віку обстежених, ультраструктуру тромбоцитів у пацієнтів різного віку з гіпертонічною хворобою ІІ ст., зміни ультраструктури мітохондріального апарату лейкоцитів у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст. під впливом донора сірководню, зміни лабораторних і функціональних показників у пацієнтів з гіпертонічною хворобою в різних вікових групах під впливом донору сірководню, вплив донора сірководню на лабораторні показники та функціональні параметри серцево-судинної системи у пацієнтів з ГХ молодшої вікової групи, зміни лабораторних показників у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст., зміни функціональних показників серцево-судинної системи у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст., вплив донора сірководню на лабораторні показники та функціональні параметри серцево-судинної системи у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст. старшої вікової групи, лабораторні показники крові у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст., зміни функціональних показників серцево-судинної системи у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст., вплив застосування PLP на вміст сірководню в плазмі крові та на функціональні параметри у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст. старшої вікової групи.
В розділі 4. Нами було показано, що вживання фітопрепарату пацієнтами з ГХ поступово, у вигляді тенденції, підвищувало вміст сірководню в плазмі крові на 14-ту добу. На 30-ту добу ця величина була достовірно вищою, ніж до лікування: застосування фітопрепарату протягом 1 місяця у молодих пацієнтів з ГХ призводило до зростання концентрації сірководню на 29,9% відносно вихідних значень до лікування, а у пацієнтів старшого віку зростання концентрації сірководню становило 34,7%, тобто було більш значним. Таким чином даний фітопрепарат змінює рівень H2S в плазмі не тільки в залежності від тривалості його вживання, але й від віку пацієнтів.
Дані, наведені у дисертаційному дослідженні, демонструють суттєву нормалізацію вмісту сірководню у плазмі крові пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ ст., покращення функціональних та клінічних лабораторних показників, зменшення маркерів окисно-нітрозативного стресу, поліпшення ультраструктури тромбоцитів та значну нормалізацію стану мітохондріального апарату лейкоцитів під впливом фітопрепарату – донора сірководню. Практичне значення роботи полягає у тому, що на основі отриманих результатів показана можливість використання препарату часнику як для нормалізації зниженого при гіпертонічній хворобі ІІ ст. вмісту сірководню, так і у якості м´якого антитромботичного і гіполіпідемічного засобу. Важливим є встановлення необхідності приймати до уваги при застосуванні препарату не тільки тривалості терапії, але й віку пацієнтів задля отримання передбачених позитивних результатів.
