Дисертація присвячена вивченню варіантів будови і топографії лобової пазухи у осіб зрілого віку різної статі та з’ясуванню їх вікових особливостей.
Частка захворювань носа і приносових пазух займає сьогодні очільні позиції в загальній структурі ЛОР-патології та має стійку тенденцію до зростання. У структурі амбулаторної зверненості гострі синусити складають 40-60%, їх частота зростає щороку на 1,5-2%. Гострі і хронічні запалення приносових пазух діагностують у 15-20% населення, при цьому майже у 30% пацієнтів патологія з різних причин не виявляється вчасно. Такі тенденції зумовлені численними чинниками – екологічними умовами, ростом кількості респіраторних вірусних та бактерійних інфекцій, алергічних реакцій, зниженням місцевого і загального імунітету. Проте, на думку різних авторів одним з ключових чинників, що визначають частоту маніфестації та важкість перебігу синуситів і їх ускладнень, є особливості будови та топографії приносових пазух. З точки зору морфології, приносові пазухи є складними анатомічними структурами, що привертають увагу дослідників як клінічного, так і морфологічного спрямування. Численні дослідження присвячені вивченню індивідуальної анатомічної мінливості приносових пазух людини упродовж різних етапів онтогенезу, порівнянню будови і розвитку приносової ділянки людини та експериментальних тварин, методів діагностики та способів профілактики і лікування синуситів різного походження та локалізації. Лобові пазухи займають особливе місце серед приносових пазух, зокрема – за рахунок вираженої варіабельності їх форми, розмірів та топографії, варіантів розвитку, близькості до порожнини черепа та орбіти. Кожен з даних чинників має значення в етіології, патогенезі, клінічному перебігу захворювань лобових пазух, їх диференційної діагностики, поширенні процесу за межі пазух, виборі методу лікування та хірургічного доступу. Сучасна наукова медична література містить численні дані щодо причин виникнення запальних змін слизової оболонки лобових пазух, їх діагностики, методів та способів лікування. Багато досліджень присвячено вивченню закономірностей вікової перебудови лобових пазух, починаючи з ранніх термінів онтогенезу, вивченню динаміки їх розмірів, форми та топографії, гісто-топографічних та морфометричних даних, структурних компонентів їх слизової оболонки, кількісних та якісних характеристик ланок її гемомікроциркуляторного русла, залоз, епітелію слизової оболонки тощо. Проте, в переважній більшості, дослідження присвячені окремим морфологічним, а частіше – клінічним аспектам вивчення лобових пазух, передусім тим, які пов’язані з розвитком певних патологічних процесів. Лише окремі дослідження мають комплексний підхід до прижиттєвого вивчення будови та топографії лобових пазух з урахуванням їх вікових та статевих особливостей та з використанням сучасних високоінформативних морфологічних та клінічних методів. Такий підхід, що передбачає глибоке та досконале знання рентгенологічної та хірургічної анатомії лобової пазухи з урахуванням її варіативності є необхідною умовою успішного лікування патологій даної ділянки, а також зменшення ризику ускладнень під час оперативних втручань та упродовж післяопераційного періоду.
В процесі виконання роботи було опрацьовано: 520 рентгенівських знімків та 355 серій комп’ютерних томограм голови осіб зрілого віку, що були пацієнтами «Центру літотрипсії» (м. Львів) і медичного центру «ЛІКАРНЯ ЕКСПЕРТ» (м. Львів) та зверталися за медичною допомогою, і яким виключно за медичними показами було проведено рентгенівське або комп’ютерно-томографічне обстеження. Критерії включення пацієнтів у дослідження: особи без діагностованої патології лобових пазух, лобової кістки зрілого віку. Критерії виключення: травми голови в лобовій ділянці, діагностована патологія лобових пазух, лобової кістки. Для подальшого опрацювання було відібрано 50 рентгенограм та 55 серій комп’ютерних томограм. Всіх обстежених було поділено згідно статі та віку на чотири групи (чоловіки: 22-35/36-60 років; жінки 22-35/36-55 років). В ході виконання роботи були використані променеві методи (цифрова рентгенографія; комп’ютерна томографія); антропометричний та морфометричний методи дослідження, а також методи статистичного аналізу.
Рентгенограми були виконані на цифровій мобільній рентгенографічній системі Fujifilm, FDR Nano DR-DX 1000 MBL E (Японія) 2021 року випуску. Знімки виконували в потилично-підборідній проекції за Уотерсом (Water view) в режимі Paranasal sinus, FRN.
Комп’ютерне томографічне обстеження пацієнтів було проведене на сучасному комп’ютерному томографі Siemens SOMATOM GO.UP 32 (64) (Німеччина ) 2021 року випуску.
