Дисертаційна робота присвячена прогнозуванню тяжкого перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 у госпіталізованих пацієнтів різного віку.
Мета наукового дослідження: удосконалити діагностику та прогнозування перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 на підставі вивчення вікових, клініко-лабораторних, генетичних факторів та виявлення предикторів тяжкого перебігу захворювання.
Нами було проведено проспективне когортне дослідження, а також дослідження з використанням методу "випадок-контроль".
Проаналізовані дані карт стаціонарних хворих та проведено поглиблене комплексне обстеження 151 пацієнта, які проходили лікування у КП "Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради" та КП "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" за період з квітня 2020 року по березень 2021 року.
Діагноз верифікували шляхом виявлення РНК вірусу SARS-CoV-2 у матеріалі назофарингельного мазка методом ПЛР.
Група популяційного контролю складалась із 82 практично здорових осіб Полтавської області.
Усі пацієнти (n=151) були розподілені на групи за віком (особи середнього та похилого віку), поліморфізмом А1166С гена AT1R (пацієнти з генотипом АА та комбінованим генотипом АС+СС), тяжкістю перебігу COVID-19 (перебігом середньої тяжкості та тяжким і критичним перебігом).
Встановлено, що у пацієнтів похилого віку коронавірусна хвороба COVID-19 супроводжувалась збільшенням частоти окремих симптомів, таких як задишка (р=0,000) і нудота (р=0,023) та коморбідної патології (серцево-судинні захворювання (р=0,000), ішемічна хвороба серця (p=0,000), гіпертонічна хвороба (p=0,000), хронічна серцева недостатність (р=0,000)); довшою тривалістю загальної слабкості (р=0,001) і аносмії (р=0,043); зростанням частоти порушень лабораторних показників: лейкоцитозу (р=0,011), підвищенням рівня сечовини (р=0,000), підвищенням рівня АСТ (р=0,031)); переважанням тяжкого (у 2,3 рази, р=0,001) та критичного (у 7,2 рази, р=0,023) перебігу захворювання порівняно із особами середнього віку.
У пацієнтів середнього віку перебіг COVID-19 супроводжувався збільшенням частоти реєстрації головного болю (р=0,049); довшою тривалістю діареї (р=0,045) та агевзії (р=0,022); переважанням перебігу середньої тяжкості COVID-19 у 1,8 рази (р=0,000) порівняно із особами похилого віку.
У пацієнтів із COVID-19 генотипи гена AT1R (rs5186) розподілились наступним чином: 38,4% гомозиготний генотип AA, 46,4% генотип АС, і 15,2% гомозиготний генотип СС, що не мало відмінностей від групи популяційного контролю Полтавської області (р=0,803).
Клінічний перебіг COVID-19 у осіб з поліморфізмом А1166С гена AT1R (rs5186) був типовим за винятком деяких особливостей: у осіб із комбінованим генотипом АС+СС спостерігалась довша тривалість задишки (р=0,010), кашлю (р=0,017), виділення мокроти з домішками крові (р=0,018); збільшення частоти реєстрації тяжкого+критичного перебігу COVID-19 (р=0,016) порівняно із пацієнтами з генотипом АА.
Розвиток ускладнень COVID-19 і зокрема дихальної недостатності реєструвалися частіше у пацієнтів похилого віку: ГРДС у 3,7 рази (р=0,010), ГССН у 6,4 рази (р=0,042), дихальна недостатність у 2,0 рази (р=0,000) та летальний висхід у 6,4 рази (р=0,042) порівняно з пацієнтами середнього віку.
Корекція дихальної недостатності у пацієнтів з COVID-19 потребувала кисневої підтримки різного ступеню. Пацієнти похилого віку у 2,0 рази частіше потребували кисневої підтримки (р=0,000), а саме лицевої маски з потоком кисню <5 л/хв (р=0,031) та інвазивної ШВЛ (9,6% проти 1,5%, р=0,042) порівняно із особами середнього віку.
Пацієнти з генотипами АС+СС гена AT1R (rs5186) частіше потребували оксигенотерапії і мали ознаки гострої дихальної недостатності (67,7% проти 44,8%, р=0,005), зокрема у 1,7 разів частіше з використанням лицевої маски (р=0,009) порівняно із особами з генотипом АА.
Клініко-генетичними предикторами тяжкого перебігу COVID-19 встановлені: похилий вік (OR 2,991, р=0,012), носійство алелі 1166С гена AT1R (OR 2,767, р=0,020), лейкоцитоз (OR 7,347, р=0,004) та лімфоцитопенія (OR 3,188, р=0,006) на момент госпіталізації, наявність коморбідних захворювань (цукровий діабет ІІ типу (OR 3,6981, р=0,014, хронічна серцева недостатність (OR 3,003, р=0,017). На підставі отриманих факторів створено прогностичну модель розвитку тяжкого перебігу COVID-19, що продемонструвала статистичну значимість (χ² = 51,85, р <0,000) з високими операційними характеристиками (чутливість - 75,0 %, специфічність - 80,2%) та гарною прогностичною якістю (AUC ROC - кривої - 0,8298).
Отримані результати значно покращили розуміння особливостей клінічного перебігу COVID-19 у пацієнтів різних вікових груп, допомогли визначити нові фактори, що сприяють прогресуванню COVID-19 до тяжкого та/або критичного стану.
