Мета роботи: підвищення ефективності діагностики та лікування гонартриту (ГА) у жінок з гіпертонічною хворобою (ГХ) та надлишковою масою (НМ) шляхом визначення особливостей клінічних проявів, стану внутрішньо серцевої гемодинаміки та ремоделювання міокарду, вивчення активації прозапальних цитокінів в поєднанні з нейрогуморальними факторами жирової тканини та оптимізації схеми комплексного лікування.
В дослідженні використано клінічний, інструментальний, лабораторний та статистичний методи. Дослідження проведено у два етапи. Протягом першого – стаціонарного етапу – всі хворі жінки контингенту дослідження проходили стандартне загально клінічне обстеження (що включало фізікальне обстеження, збір анамнестичних даних, їх аналіз), а також дослідження із використанням зазначених інструментальних та лабораторних методів. За результатами даного етапу було оптимізовано програму терапії жінок хворих на ГА із супутніми ГХ та НМ, а отримані дані слугували референтними для подальшої оцінки ефективності запропонованих терапевтичних втручань. Другий – катамнестичний етап – включав оцінку ефективності застосування оптимізованої програми терапії після виписки зі стаціонару в умовах амбулаторії сімейної медицини та був здійснений шляхом аналізу динаміки клінічної картини ГА, змін прооксидантної та антиоксидантної систем, рівня С-реактивного протеїну (С-РП), змін цитокінової ланки та ліпідного спектру крові.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше було визначено роль системного запалення у патогенезі ГА у хворих на ГХ та НМ, зокрема встановлено прямий кореляційний зв’язок між ІМТ та концентрацією лептину у сироватці хворих, який, у свою чергу, впливаючи на хондроцити спричиняє їх деградацію та, таким чином, обумовлює підвищення синтезу IЛ-1, IЛ-6 та ФНП-α як медіаторів запально-деструктивних процесів у хрящовій тканині суглобів при ГА; вперше визначено стан внутрішньосерцевої гемодинаміки і ремоделювання міокарду у сформованого контингенту хворих, зокрема доведено, що ГХ та НМ достовірно пов’язані із зниженням систолічної функції ЛШ, збільшенням кінцево-систолічних і кінцево-діастолічних розмірів та об’ємів, формуванням прогностично несприятливих типів ремоделювання ЛШ у хворих на ГА, що має виняткове значення у контексті лікувально-реабілітаційних заходів; розширено уявлення щодо наявності кореляційних взаємозв’язків між клінічними проявами ГА, артросонографічними даними та ІМТ, зокрема встановлено що, характеристики больового синдрому, пов’язаного із фізичним навантаженням, порушенням рухливості та функціональності суглобів достовірно посилювались із підвищенням стадії ГА, приєднанням коморбідної патології, ГХ та збільшенням ІМТ.
Практична значущість одержаних результатів полягає у тому, що було визначено цитокіновий профіль у жінок хворих на ГА в залежності від спектру супутньої патології, зокрема встановлено, що поєднання запально-деструктивних змін у суглобах при ГА із підвищенням маси тіла та зростанням артеріального тиску створює умови для розвитку важких імунологічних порушень в організмі, що дозволило сформулювати пріоритетні напрямки для фармакологічної корекції в рамках оптимізованої програми терапії; оптимізовано програму терапії ГА, яка базується на принципах персоніфікованої медицини та включає в себе підбор специфічного варіанту фармакологічного лікування в залежності від спектру коморбідної патології, а також надання рекомендацій щодо дієтотерапії та модифікації способу життя, що дозволило суттєво підвищити ефективність лікування зазначеного контингенту хворих.
