Біль діагностується у 29-86% пацієнтів з розсіяним склерозом (РС) та може з’явитися в будь-який час захворювання. Біль при РС прямо пов’язаний з показниками функціонального обмеження, інвалідизації та зі зниженням якості життя пацієнтів. Особливе значення серед больових феноменів у пацієнтів з РС займає центральний нейропатичний біль (НБ), який представлений нейропатичним дизестезичним болем (НДБ), феноменом Лермітта (ФЛ) та тригемінальною невралгією (ТН).
Пацієнти з РС є групою підвищеного ризику виникнення НБ, саме за рахунок збільшеної частоти у них центрального НБ. У пацієнтів з РС, порівняно з ПЗО, ймовірність виявлення НДБ центрального походження збільшена в 11,01 разів (1,49-81,42; р=0,02). У пацієнтів з РС центральний НБ представлений у вигляді центрального НДБ – 11,8% (8,8%-15,8%), ФЛ – 4,1% (2,4%-6,8%) та ТН – 0,6% (0,2%-2,2%). У пацієнтів з РС в двох третинах випадків центральний НДБ має нападоподібний перебіг (з повною відсутністю больових відчуттів або з незначним болем між нападами). Пацієнти з РС описують центральний НДБ з використанням декількох дескрипторів одночасно (найчастіше – «печіння», «морозіння», «поколювання»). НДБ у пацієнтів з РС в більшості випадків охоплює декілька ділянок тіла (в середньому – 2,5 ділянки тіла) та найчастіше локалізується в нижніх кінцівках. ФЛ пацієнтами з РС описується тільки одним дескриптором (в переважній більшості випадків як «простріл»), як правило охоплює 2 або 3 умовні ділянки тіла та найчастіше локалізується в ділянці спини та шиї.
Серед пацієнтів з РС підвищений ризик центрального НДБ асоціюється з жіночою статтю, наявністю субклінічних депресивних та тривожних розладів за шкалою HADS, довшою тривалістю захворювання, з прогресуючим типом РС та зі ступенем інвалідизації за шкалою EDSS. Факторами, що незалежно асоціювалися з центральним НДБ були субклінічні тривожні розлади за шкалою HADS (відношення шансів (ВШ)=2,90, 1,08-7,74; р=0,03) та прогресуючий тип РС (ВШ=3,25, 1,11-9,46; р=0,03). У пацієнтів з коморбідним не-НБ достовірно збільшена ймовірність діагностування центрального НДБ, ніж периферичного НДБ (ВШ=5,54, 1,60-19,13; р=0,01).
Протягом дворічного періоду спостереження, у пацієнтів з РС частота виникнення НДБ становить 15,6% (11,4%-21,0%), ФЛ – 5,1% (2,8%-8,8%), ТН – 0,9% (0,3%-3,3%), і вони є достовірно нижчими за показник частоти виникнення не-НБ – 33,9% (28,0%-40,5%). Протягом дворічного періоду спостереження, у пацієнтів з РС частота рецидиву НДБ становить 8,8% (3,0%-23,0%) і є достовірно нижчою за показник рецидиву не-НБ – 64,9% (53,5%-74,8%). НДБ, що виникає (рецидивує) у пацієнтів з РС, в майже в дві третини випадків хронізується (триває понад 3 місяці). НДБ, на момент його виникнення (рецидиву), переважно локалізується в нижній частині спини і в нижніх кінцівках, займає, в середньому, 2 ділянки тіла, найчастіше характеризується як «періодичний біль з безбольовими періодами» та найчастіше описується пацієнтами в термінах: «печіння», «морозіння», «поколювання». Хронізація НДБ, порівняно з його початковими показниками, супроводжується розширенням зони больових відчуттів, збільшенням частоти індивідуальних клінічних паттернів НДБ у вигляді постійного болю та достовірним зменшенням інтенсивності НДБ за ВАШ (4,0 (3,0-5,0) бали при початковому спостереженні та 3,0 (2,0-4,0) бали через 3 місяці). Больові відчуття при дебюті ФЛ в переважній більшості випадків локалізуються в спині та шиї з охопленням 2-х і більше ділянок тіла та найчастіше характеризуються пацієнтами як «простріл».
Протягом дворічного періоду спостереження предикторами розвитку НДБ були прогресуючий тип РС (відносний ризик (ВР)=2,90; 1,47-5,71; p<0.01) та збільшення показників шкали EDSS на кожні 0,5 балів (ВР=1,12; 1,01-1,24; p=0,03). Незалежним предиктором виникнення НДБ виявився прогресуючий тип РС (ВР=2,60; 1,30-5,18; p=0,01). Предикторами хронізації НДБ, що виник, були субклінічні тривожні розлади за шкалою HADS (ВШ=1,61-34,95; p=0,01) та субклінічні депресивні розлади за шкалою HADS (ВШ=11,14; 1,92-64,54; p=0,01). В мультифакторному аналізі тільки субклінічні депресивні розлади за шкалою HADS виступали в ролі незалежного предиктору хронізації НДБ (ВШ=7,14; 1,12-45,59; p=0,04). Протягом дворічного періоду спостереження предиктором виникнення ФЛ був невеликий стаж РС: збільшення у пацієнтів тривалості РС на кожен наступний рік асоціювалося з достовірним зменшенням ВР виникнення ФЛ в 1,15 (1,02-1,29, р=0,02) разів.
