Поврозник П. П. Інноваційний розвиток підприємництва в умовах глобальних викликів.

У дисертаційній роботі уточнено термінологічно-понятійний апарат дослідження в частині обгрунтування таких дефініцій як інноваційний розвиток підприємництва та інноваційний розвиток підприємства. Водночас сформульовано пропозиції щодо імплементації у вітчизняне законодавство та стимулювання розвитку стартап-підприємництва як різновиду інноваційного підприємництва, які передбачають нормативно-правове врегулювання тлумачення стартапів, прозоре і ефективне регламентування інструментів їх підтримки. Удосконалено науково-теоретичні підходи до інституційної модернізації системи регулювання та стимулювання інноваційного розвитку підприємництва в частині обгрунтування її впливу на національну інноваційну екосистему та виділення формальних (законодавство та інститути регулювання) і неформальних (інноваційне мислення, стартап-культура, цифрові платформи і хаби) інститутів, враховуючи синергетичний ефект від їх взаємодії. Окрему увагу у роботі приділено концепції національної інноваційної екосистеми в частині авторських пропозицій щодо: 1) тлумачення її як сукупності взаємопов’язаних суб’єктів та відносин між ними, які реалізуються в межах інноваційного середовища певної країни, ефективність яких підвищується за рахунок синергетичних зв’язків, емерджентності, органічності взаємодії та національної самобутності; 2) розгляду концепції з двох позицій: змістового концепту в системі координат “людський капітал-потенціал відносин-інституційна спроможність”; структурного зонування та ключових суб’єктів; 3) обгрунтування базових принципів її формування: синергійності зв’язків суб’єктів; національної самобутності; гармонізації з європейськими стандартами; органічності взаємодії суб’єктів; розвитку стартап-підприємництва. Це дало змогу виокремити в межах національної інноваційної екосистеми чотири зони (генерації ідей та рішень; інкубаційна; апробації; підтримки інноваційних підприємств (стартапів)), ефективне функціонування відповідних суб’єктів у межах яких дасть змогу сформувати в країні передумови для інноваційного розвитку підприємництва загалом і конкретного стартапу чи малого підприємства зокрема. Одержало подальший розвиток науково-аналітичне обгрунтування необхідності формування регіональних інноваційних екосистем (як складових національної інноваційної екосистеми) на основі проблемно-перспективної матриці розвитку інноваційного підприємництва на прикладі Львівської області (з виокремленням сильних та слабких сторін регіону в контексті орієнтирів зростання і невизначеності). Це дало змогу концептуалізувати інституційне забезпечення інноваційної екосистеми регіону (в межах реалізованих і проєктних ініціатив) та може бути основою для екстраполяції таких підходів в межах регіонів країни, враховуючи специфіку тилових, фронтових, деокупованих і опорних областей. Проведене економіко-математичне моделювання параметрів інноваційного розвитку підприємств на основі застосування кореляційно-регресійного аналізу дало можливість виявити ключові його чинники (абсолютні та відносні показники розміру капітального інвестування в економіку; величина нових кредитів, які видані банками суб’єктам господарювання; рівень тінізації економіки; ступінь податкового навантаження на вітчизняну господарську систему; частка витрат на освіту у сукупних видатках бюджетної системи; розмір національного ринку цінних паперів). На основі аналізу побудовано багатофакторну регресійну модель, яка підтверджує тісний взаємозв’язок між виокремленими чинниками та обсягами виробничої діяльності українських підприємницьких структур. Запропоновано методичний інструментарій проведення аналізу інноваційного розвитку підприємств, який на відміну від поширених підходів, передбачає побудову інтегрального показника, що охоплює такі складові як ділова активність підприємств (відношення вартості виробленої продукції до середньої величини капіталу суб’єктів господарювання); частка капітальних інвестицій у фінансових ресурсах підприємств; відношення розмірів наданих нових кредитів вітчизняними банками недепозитним корпораціям до середньої величини капіталу підприємств; рівень податкового навантаження; величина тіньової економіки; частка витрат на освіту у бюджетних видатках та питома вага обсягу торгів на ринку цінних паперів у валовому продукті країни. Розроблений інтегральний показник інноваційного розвитку українських підприємств дає змогу проводити комплексний аналіз результативності діяльності сектору суб’єктів господарювання з метою формування ефективної економічної політики на рівні держави, регіонів та територіальних громад; його перевагою також є можливість доукомплектування додатковими складовими, які характеризуватимуть інноваційний розвиток підприємств. Розвинуто науково-прикладні підходи до стратегування державної політики, зокрема використовуючи результати аналізу відповідного зарубіжного досвіду, в частині обгрунтування концепції стимулювання інноваційного розвитку підприємництва.