Дисертація присвячена дослідженню мікобіоти ксилотрофних базидієвих грибів гірської частини басейну річки Бистриці Надвірнянської, з’ясуванню особливостей її систематичної та екологічної структури, встановленню її раритетної складової. При цьому поняття «ксилотрофні гриби» у роботі трактується максимально широко: до цієї групи зараховуються до цієї групи усі види, залучені до процесу розкладу деревини.
За результатами власних польових досліджень, опрацювання гербарних матеріалів та літературних джерел на території дослідження виявлено 303 види ксилотрофних базидієвих грибів, з яких 197 виявлені особисто. Зареєстровані види належать до 177 родів, 72 родин, 17 порядків та п’яти класів. Найбільшими порядками є Agaricales (96 видів), Polyporales (78), Hymenochaetales (40) та Russulales (25), що належать до класу Agaricomycetes.
Вперше для території наводяться 95 видів ксилотрофних базидієвих грибів. Вісім видів є новими для мікобіоти України: Aphanobasidium subnitens, Ceraceomyces eludens, Globulicium heimale, Hyphoderma occidentale, Hypochnicium albostramineum, Hypochnicium cremicolor, Steccherinum robustius та Sistotrema alboluteum. Також виявлено чотири види грибів, відомих в Україні лише з історичних знахідок: Amylocystis lapponica, Crustoderma dryinum, Junghuhnia collabens та Resinoporia piceata. Серед зареєстрованих видів три занесені до Червоної книги України: Amylocystis lapponica, Grifola frondosa та Hericium coralloides.
Проведено порівняння мікобіоти ксилотрофних базидієвих грибів досліджуваної території зі списками видів інших добре вивчених територій Українських Карпат. Найбільш подібним до регіону дослідженням виявився Національний природний парк «Гуцульщина», що пов’язано зі схожістю рослинного покриву та ступеня вивченості території. Мікобіота ксилотрофних базидієвих грибів гірської частини басейну річки Бистриці Надвірнянської, з одного боку, є типовою для Українських Карпат та включає у себе широко поширені види, приурочені до деревини основних деревних порід регіону, а з іншого має виражені специфічні риси, що стосуються як присутності раритетної складової, так і репрезентованості грибів всіх основних рослинних угруповань регіону, зокрема лісів за участі Pinus cembra.
Оскільки об’єктом дослідження є дереворуйнівна мікобіота, абсолютна більшість зареєстрованих видів є облігатними сапротрофами (229 видів), рідше трапляються факультативні сапротрофи (24), факультативні паразити (22), облігатні паразити (13), мікотрофи (5), бріотрофи (1), мікоризоутворювачі (7) та базидіолишайники (2).
Були проаналізовані відомості про субстратну приуроченість 263 видів ксилотрофних базидієвих грибів, що були зареєстровані на деревині 28 порід. Найбільше грибів було зареєстровано на деревині Fagus sylvatica (116 видів), Picea abies (98), Abies alba (28) та Alnus incana (23).
Встановити приуроченість до типу оселища вдалось для 213 видів ксилотрофних базидієвих грибів, що були виявлені у 16 біотопах. Найбільше видів було виявлено у біотопах, що займають у регіоні найбільші площі: Д1.1.2 Центральноєвропейські нейтрофільні букові ліси (77), Д2.1.3 Ялицеві і ялинові ліси нижньої частини лісового поясу на багатих ґрунтах (68), Д2.1.2 Гірські ялинові ліси на бідних ґрунтах (42), та Д1.1.3 Ацидофільні букові ліси (41). Проведений кластерний аналіз комплексів видів, зареєстрованих у основних типах оселищ, продемонстрував чітку відокремленість листяних та хвойних біотопів. Відсоток грибів, що є збудниками бурої гнилі, у хвойних лісах значно більший, ніж у листяних.
У межах кластеру хвойних біотопів найбільш оригінальним виявився видовий склад ксилотрофних базидієвих грибів лісів за участі Pinus cembra, де було зареєстровано 31 вид грибів, п’ять з яких виявились новими для України, а чотири – індикаторами високої созологічної цінності лісових екосистем. Видовий склад базидієвих грибів на індивідуальних деревних рештках виявився досить бідним. Серед знахідок переважають гриби, що формують тонкі кортиціоїдні плодові тіла на нижній стороні субстрату, що є наслідком нестачі вологи в обстежених деревостанах.
У зв’язку з залежністю поширення трутовика Phellinus viticola від доступності та просторової пов’язаності відповідних субстратів та рясністю його плодоношень, що можуть бути ідентифіковані в польових умовах, пропонуємо використовувати його як вид-індикатор природоохоронної цінності хвойних лісів верхньої частини лісового поясу Українських Карпат.
На території дослідження виявлено два основні осередки поширення раритетної мікобіоти ксилотрофних базидієвих грибів: природного заповідника «Горгани» та ліси Гвіздського низькогір’я. У зв’язку з невідповідністю існуючого охоронного режиму об’єктів природно-заповідного фонду созологічній цінності цього природного комплексу, рекомендовано організувати на всій його території Регіональний ландшафтний парк «Надвірнянські гори».
