Науковою проблемою пропонованої дисертації є визначення сутнісної специфіки портретування як продукту культури і мистецтва та осмислення портретування як інструменту творення іміджу в контексті сучасних соціокультурних процесів, технологічних інновацій, економічних та політичних змін в Україні наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
Межа ХХ–ХХІ століття в культурі України характеризується суттєвими соціокультурними трансформаціями, переосмисленням усталених культурних, етичних, естетичних уявлень. Результатом стрімкого розвитку новітніх технологій та експансії іміджевої ідеології стає суттєве переосмислення підходів до візуальної репрезентації індивіда, що робить очевидним вихід портретування зі сфери суто художньо-мистецьких практик у більш широке поле соціокультурних явищ.
Нова система соціокультурної комунікації, яка вибудовується одночасно зі стрімким розвитком технологій, вимагає від індивіда постійної актуалізації власної персони в медіапросторі, диктує нові підходи до селфрепрезентації та формує нові моделі поведінки. Водночас процес комодифікації культурного простору передбачає динаміку споживання товарів і послуг, постійну демонстрацію власного стилю життя, акцентування на власному успіху та досягненнях. Експансія іміджевої ідеології, що характеризується домінуванням більш простих для сприйняття форм суспільного існування, наповнюючи ці
форми міфологізованими та стимуляційними зовнішніми ефектами, створює нове соціально-комунікативне середовище, в якому імідж стає обов’язковою формою соціалізації індивіда та організації суспільного життя. В цій ситуації портретування стає провідником «іміджу» людини таневід’ємним складником процесу соціалізації індивіда. Портретування в його іміджевому контексті як система засобів презентації/самопрезентації індивіда стає однією з найбільш
затребуваних практикяк у професійному житті, так і в полі повсякденної комунікації.
Розвиток новітніх технологій суттєво змінює не лише технічні засоби творення зображення/образу (цифрова фотокамера, смартфон тощо), а й комплекс уявлень про особистість/людину та форми її репрезентації. Завдяки цифровим технологіям, смартфону та соцмережам індивід стає самодостатнім у тому, що раніше розглядалося виключно в межах мистецтва, тобто
в творенні власного образу, який завдяки поширенню масової культури, розвитку реклами та PR перетворюється на імідж-образ.
З’являються нові практики репрезентації індивіда (селфі, фотосесії в соцмережах, цифрові аватари тощо). Комунікація переміщується у віртуальні світи, вибудовується за правилами соцмедіа та соцмережевого буття, де
портретування відіграє ключову роль. Селфрепрезентація в соціальних мережах Instagram, Snapchat, Facebook тощо, практика блогерства та інфлюенсерства, використання цифрових аватарів або технологій дипфейк сьогодні стають невід’ємними складовими сучасної комунікації з усіма її технологічними привілеями та небезпеками.
Динамічність сучасної соціокультурної ситуації, в якій імідж стає замінником образу в його класичному розумінні, вимагає переосмислити наше розуміння портретування, яке сьогодні стає однією з активно затребуваних соціокультурних практик як таке, що включає в себе весь комплекс складових відображення особистості/людини, тобто не лише суто технічних та виразних засобів мистецтва або науки (живопис, скульптура, література, психологія,лінгвістика тощо), а й у тому числі засобів формування, моделювання образуіміджу (одяг, поза, місце, оточення, каналтрансляції тощо).
Тож у дисертаційній роботі запропоновано авторське визначення поняття «портретування», а саме: портретування – це соціокультурна практика моделювання/конструювання образу людини за допомогою системи засобів образотворення/іміджетворення, що дозволяє відобразити візуальні, психологічні, типологічні, соціокультурні, етнічні, ідеологічні, політичні, професійні, поведінкові, етичні, естетичні тощо особливості особистості/ людини або створити її візуальний симулякр.
Розглянуто історичні модифікації портретування як соціокультурного явища. Визначено його специфічні характеристики. Розширено й конкретизовано понятійно-категоріальний апарат дослідження.
