Дисертацію присвячено вивченню прикарпатського народно-сценічного та специфіці його інтерпретації в художній виставі. Народно-сценічний танець Прикарпаття базується на фольклорній основі, що включає прикарпатські звичаї, традиції, релігію, побут. У своєму розвитку він поволі пройшов шлях від фольклорної традиції до основного компоненту художньої вистави: балетної, драматичної, перформансу.
Для вивчення прикарпатського народно-сценічного танцю використано культурологічний підхід, що дав можливість ґрунтовно дослідити об’єкти та явища, специфіку, регіональні властивості та культурні впливи хореографічної
культури Прикарпаття в межах історичного розвитку регіону.
Системний підхід дав можливість дослідити культуру Прикарпатського регіону як системи, що, в свою чергу, складається з менших підсистем та є частиною цілісної системи української культури.
Компаративний метод уможливив здійснення аналізу та порівняння прикарпатської культури з дотичними до неї культурами в процесі історичного та соціального розвитку.
За допомогою історичного підходу всі процеси становлення хореографічної культури розглянуті y хронологічній послідовності.
Крім того, y дослідженні на різних його етапах використано низку загальнонаукових та конкретно наукових методів i підходів, a саме: аналітичний, термінологічний, соціологічний, бібліографічний методи, принцип наукової об’єктивності та критичного аналізу.
У дослідженні вивчені соціокультурні та історичні чинники, що мали вплив на формування хореографічної культури Прикарпаття. Найвагомішим з них є боротьба українського народу за незалежність на різних історичних
етапах свого розвитку.
Вивчення джерельної бази як класичних літературних джерел, так i наукових праць сучасників дало можливість осмислити прикарпатську хореографічну культуру в контексті соціокультурних процесів даного регіону та виявити її етнографічні особливості, які є ідентифікатором національної своєрідності в загальнонаціональній культурі України.
Осмислення феномену хореографічної культури Прикарпаття дало можливість визначити елементи театралізації та прослідкувати їх розвиток та удосконалення y Прикарпатській танцювальній культурі та y складі музичнодраматичної та балетної вистави.
У роботі виокремлено принципи адаптації народно-сценічного танцю y драматичних та музичних театрах. Основою їх втілення є: актуальність, ідея, суспільні запити, світогляд та концепція режисера; збереження ознак танцювального канону Прикарпатських народних танців; виконавські можливості танцівників балету.
У дисертаційному дослідженні деталізовані основні принципи роботи балетмейстера при створенні національної балетної вистави: лібрето написане на основі літературного чи народного твору, що має в своїй основі історичні
традиції Прикарпаття; музична основа балету – це матеріал народної прикарпатської музики; фольклорний танцювальний зразок адаптований до вимог класичного танцю та класичної форми; створення масових хореографічних сцен; використання регіональних засобів виразності; створення образів, що є зрозумілими глядачам; адаптація народного костюму.
У дослідженні уточнено та чіткіше окреслено термінологічну базу за рахунок конкретизації понять, що допомогло реалізувати завдання дисертаційного дослідження. Також сформульовано нове поняття «етнодансіклу» – танцювального шоу, що ґрунтується на стилізованій народній музиці, a осучаснений фольклор є провідним його компонентом. Етно-дансікл є
новітнім танцювальним шоу, що відповідає усім вимогам сучасного національного культурного продукту.
Термін «етно-дансікл» дав можливість сформулювати та розкрити суть сучасного танцювального шоу, заснованого на танцювальному фольклорі.
