У добу глобалізаційних змін та трансформацій питання про формування нової культурної парадигми, що пов’язане з появою інтернет-мереж, постіндустріальною економікою та поглибленням масовізації суспільств, актуалізується. Виокремлюючи з історії соціальної та гуманітарної думки поняття «посередність», позначаючи його неоднозначність і детермінованість різними соціальними чинниками в різний час, дана робота покликана обґрунтувати феномен посередності, який органічно виникає на основі еволюції культурного простору від теологічного до технологічного світосприйняття.
У центрі уваги дослідження лежить концепт посередності як центральна домінанта сучасності. Ставляться наступні питання: положення посередності, її роль та місце в суспільствах, риси посередності, ключові чинники формування посередності, простір, у межах якого перебуває посередність тощо.
Використовуючи культурологічний підхід у якості провідного щодо вивчення дисертаційної проблеми, автор досягає кількох важливих ланок дослідження, а саме: визначення посередності як явища, що тісно пов’язане з технологічною культурою сучасності та визначення інтернет-мережі у якості площини, в якій
формується посередність як соціальна даність. Розробляючи понятійний та категоріальний апарат у межах дослідження посередності, доречно акцентувати увагу на необхідності введення у науковий обіг понять, які прояснюють процеси, що субстанціонально присутні в посередності, а саме: абортоване мислення та
усічений знак.
Проблему посередності необхідно розглядати в широкому контексті досліджень масової культури, а також інтернет-культури, яка поглиблює масовізацію сучасності. У даній роботі посередність розглядається з двох сторін.
По-перше, як набір типологічних рис, що утворюють конструктивний образ посередності, виходячи з аналізу контенту, добутого в надрах інтернет-мережі. По-друге, як сукупність множинності, що відтворює самим фактом свого існування інтернет-мережу як площину можливого та в якій утворюється посередність у якості соціального явища. Саме на другому етапі розгляду посередності автор здійснив перехід від аксіологічного підходу до аналізу тла, на якому виростає посередність, — співвіднесеності технологій (соціальних мереж,
браузерів, інтернет-простору загалом) та політики (політична та ідеологічна боротьба, яка розгортається в соціальних мережах). Таким чином, посередність трактується з двох боків: як стан індивіда, в якому він перебуває, та в якості соціокультурної домінанти сучасності, яка стає можливою завдяки масовому
продукуванню, розвитку інформаційних технологій та політичної боротьби. Культура в даному випадку переживає трансформаційні зміни, переходячи із культурно-наявного продукування (такого, що лежить у площині реального) у культурно-можливе (віртуальний простір, в якому культурні продукти перебувають у чисто символічному стані, але набувають, приналежно до сучасності, більш реального значення за саму реальність). Доведено, що дослідження посередності не тільки стосується осмислення суб’єкту, який
споживає віртуальний продукт, але й такого, який його створює. У цьому співвідношенні зроблений аналіз контенту, який побутує у віртуальній площині для того, щоб виявити основні риси посередності у межах пануючих трендів.
