Дисертацію присвячено жанровим засадам китайської фортепіанної музики у її зв’язках з виконавської стилістикою. Композиторське вшанування національної музичної мови у фортепіанній творчості багато в чому визначило комплекс жанрово-типологічних ознак, що суттєво впливає на вибір засобів його виконавського втілення. Підкреслимо, зв’язки з фольклором, традиційною інструментальною музикою, театральним мистецтвом у фортепіанних творах представлені досить широко: на рівні жанрово-стилістичних, мелодико-ритмічних, ладо-гармонічних та виконавських засобів. Тому важливо розглянути, яким чином виконавець китайських творів може втілити на фортепіано національно-ментальні риси музичної творчості. Однак на сьогодні можна констатувати недостатність праць з виконавської проблематики фортепіанних творів у доробку китайських композиторів, що ускладнює їх осмислення та повноцінну реалізацію на концертній сцені.
Мета дослідження – обґрунтувати взаємозв’язок жанрової та виконавської стилістики в фортепіанній музиці китайських композиторів у світлі національно-ментальних ознак їх творчості.
Матеріалом дослідження є фортепіанні твори китайських композиторів різних поколінь: Лі Інхая, Дін Шаньде, Ван Цзянчжуна, Ван Лісаня, Лю-Шенг Є, Цзяна Зуксина, Хуана Хубея, Ло Чжунчжуна, Чжоу Гуанрен, Тан Дуна, Чен Шуая.
Методи дисертації – історико-типологічний, жанрово-стильовий, структурно-функціональний, інтерпретологічний, системний у сукупності розкривають мету і завдання дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні вперше:
– обґрунтовано взаємозв’язок жанрової та виконавської стилістики в фортепіанній музиці китайських композиторів через вияв національно-ментальних ознак художнього сприйняття світу, своєрідності музичних жанрів та мови, традицій китайського музичного мистецтва в цілому;
– виявлено специфіку жанрової стилістики у творах для фортепіано, які поєднують у собі історично усталені національні та європейські моделі жанрової традиції;
– розкрито особливості виконавського аналізу, спрямованого на жанрову специфіку твору;
– виявлено універсальний механізм фортепіанної інтерпретації творів китайських композиторів, що функціонує у всьому розмаїтті авторських стилів;
– встановлено закономірності реалізації виконавської стилістики творів різної національно-ментальної природи.
Формування виконавської стилістики відбувалося упродовж всього періоду розвитку фортепіанного мистецтва у Китаї. Ключову роль в цьому процесі відіграла діяльність корифеїв – китайських музикантів Дін Шаньде, Ван Лісаня, Ван Цзянчжуна, Чжоу Гуанрен, Ін Чензона, Хуан Хубея, які продемонстрували універсалізм музичної творчості. Піанізм китайських корифеїв ґрунтувався на загальних європейських навичках гри, але був адаптований до національно-ментальних рис китайської музики. Це породило специфічні виконавські завдання, щодо втілення на фортепіано звукової гнучкості інструментального мелосу, відтворення тембрів стародавніх інструментів.
Дослідження китайської фортепіанної музики дозволило виокремити дві групи жанрів на основі ступеня взаємодії східної і західної культурних традицій. Даний синтез відбувається на всіх рівнях існування фортепіанної музики: від змістовно-смислового, жанрового до власне композиційного, музично-мовного і виконавського. Жанри китайської фортепіанної музики, в яких національні елементи народної творчості зберігають жанрову стилістику та структуру, що характеризують національне мислення – визначено як національно специфічні жанрові моделі. Жанри, які зберегли класичні основи структури європейського мислення – визначено як європейські жанрові моделі. Якщо в першій групі жанрів притаманна адаптація європейських піаністичних навичок для створення «адекватної» стилістики, то в другій – національно специфічні виразові засоби адаптуються до «законів» європейського жанру.
Національно специфічні жанри китайської фортепіанної музики відзначені унікальністю не тільки через пентатонову основу звуковисотної організації мелодики та музичної фактури, а й у зв'язку з особливостями часової організації музики сань-бань – особливої форми часового втілення музичної ідеї та суто індивідуальної манери виконавського мистецтва музиканта, яка властива різним видам традиційної китайської музики та сучасної композиторської творчості.
Група китайських фортепіанних творів за європейськими жанровими моделями зберегла їх сталі семантично-комунікативні ознаки; що багато в чому суперечило національним уявленням та ментальним устоям китайського музичного мистецтва. Формування універсального механізму інтерпретації фортепіанних творів китайських композиторів повинно починатися з аналізу принципів національного художнього мислення, що відбиваються у виконавській стилістиці та розуміння образної сфери.
