Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню цифрових трансформацій у системі книгорозповсюдження КНР як основи для подальшого формування інтегрованого середовища книгорозповсюдження. Система книгорозповсюдження розглядається в широкому сенсі як сукупність процесів з доведення видання від автора до
читача, що включає поряд з книжковою торгівлею також видавничу і бібліотечну діяльність, відповідно до цифрової трансформації книжкової сфери, в умовах якої суб‘єктами книгорозповсюдження стають і автори, і видавництва, і заклади книжкової торгівлі, і бібліотеки. Водночас, аналіз джерел за темою дослідження дозволив констатувати відсутність цілісного
погляду на проблеми системи книгорозповсюдження в інтегрованому соціокомунікаційному середовищі КНР.
Застосування комплексу взаємопов‘язаних і взаємодоповнюючих наукових підходів (соціокомунікаційний, системний, історичний, соціокультурний) та методів (джерелознавчий пошук, контент-аналіз, моніторинг, статистичний аналіз, термінологічний аналіз, опис, індукція, пояснення, візуалізація) дозволив отримати цілісне уявлення, уникнути
фрагментарності щодо об‘єкту дослідження та досягти кінцевої мети.
Констатується, що процес цифрової трансформації у книжковій сфері привів до виникнення нових сфер (цифрова видавнича діяльність, цифрова дистриб‘юція, цифрова бібліотека), нових суб‘єктів (цифрове видавництво, цифрова платформа, платформа самопублікації, інтернет-книгарня тощо), нових продуктів (цифрова публікація, електронне видання, електронна книга,
електронний ресурс, електронна колекція, мобільний застосунок для читання тощо), а також зовсім нових гравців (агрегатори контенту, постачальники цифрового контенту), нових процесів (цифрове читання, цифрове книговидання, електронна комерція, друк на вимогу) тощо. Зроблено термінологічний аналіз базових понять, що характеризують систему
книгорозповсюдження в умовах цифрових трансформацій, і уточнено їх значення.
Аналіз сучасної системи книгорозповсюдження в КНР дозволив вирізнити структурні елементи, що були притаманні доцифровій добі і збереглися й нині (книжкова торгівля, видавництва, бібліотеки), а також ті, що з‘явилися лише в новому соціокомунікаційному середовищі (інтернетмагазини, платформи цифрової дистрибуції). Виявлено, що поряд з безпосередніми постачальниками контенту елементами сучасної системи книгорозповсюдження можна вважати і телекомунікаційні компанії, які побудували власну систему дистрибуції цифрового контенту, і мобільні
застосунки, що забезпечують доступ до цифрового контенту, і цифрові агрегатори, що орієнтовані на послуги В2В, і постачальники технологій, і виробники засобів для електронного читання, і сайти соціальних мереж.
