Дисертація є першим комплексним дослідженням, в якому доведено значення архівних аудіовізуальних документів як джерел інформації в медіапроєктах, визначено перспективи залучення цього виду інформаційних ресурсів у систему соціальних комунікацій.
Джерельною базою дослідження є широке коло різноманітних видів джерел, які здебільшого вперше вводяться в науковий обіг: архівні аудіовізуальні джерела, законодавчі акти, галузеві нормативні документи, науково-методичні розробки, довідкові видання, наукова періодика, інтернет-ресурси.
Вірогідність результатів дисертації забезпечено комплексом наукових підходів: архівознавчий, джерелознавчий, документознавчий, соціокомунікаційний, інформологічний, культурологічний і філософський, кожному з яких притаманні власні теоретичні й методичні засади вивчення, що сприяло цілісному осягненню значення аудіовізуальних документів Національного архівного фонду як інформаційних джерел медіапроєктів.
Підсумовано, що попри підвищений дослідницький інтерес до аудіовізуальної документації, все ж таки спостерігається недостатнє висвітлення в українській науковій традиції можливостей і перспектив залучення цього виду документів до створення медіапроєктів.
Доведено, що архівні аудіовізуальні документи як специфічні види документів є невичерпною джерельною базою для розроблення та реалізації медіапроєктів. Інформаційний потенціал архівних АВД сприяє створенню якісного контенту медіапроєктів з історії, культури, мистецтва тощо. Залучаючи аудіовізуальні пам’ятки, медіапроєкти стають важливим інструментом популяризації культурного надбання та збереження соціальної пам’яті. Зазначено, що робота над медіапроєктами із залученням архівної аудіовізуальної інформації потребує знань: нормативно-правових, науково-методичних, моделей і практик архівування документації на нетрадиційних носіях, специфіки об’єктів архівування та їх видового складу, принципів архівної класифікації, напрямів і форм використання документованої інформації в медіапросторі.
Архівування АВД розглянуто як комплекс заходів, пов’язаних з усіма періодами життя документів – від передавання до архівів та інших суб’єктів архівування, до їхнього зберігання й опрацювання у фондосховищах. Серед комплексу заходів зазначено: правове регулювання, нормативно-методичне забезпечення, принципи їх систематизації, методи описування та створення довідкового апарату, використання інформаційного потенціалу документного ресурсу.
Наголошено на теоретичних аспектах використання архівної аудіовізуальної інформації в медіапроєктах, до яких відносяться прийоми, напрями і форми актуалізації, проблеми ефективності медійного використання інформації АВД. Визначено види ефектів використання ретроспективної аудіовізуальної інформації в медіапроєктах серед яких: інформаційний, культурно-освітній, естетичний, науковий.
Констатовано, що оцифрування культурної спадщини, у т. ч. й аудіовізуальної, та формування інтегрованої системи цифрових ресурсів стало ключовим трендом у мережевому суспільстві. Перехід до цифрових технологій детермінований зростаючими інформаційними потребами, розвитком медіа, широким культурним обміном. Розширення доступу і залучення інформаційного потенціалу аудіовізуальних документів у медіапросторі стало одним із важливих завдань оцифрування, яке вирішується архівами. Внаслідок реалізації архівами програм цифровізації створюється цифровий фонд користування документами НАФ.
Встановлено характерні особливості творчої лабораторії журналіста в процесі розроблення та реалізації медіапроєкту, до яких відносимо вміння: визначати актуальну проблематику; генерувати новаторські ідеї; володіти прийомами і методами пошуку; аналізувати та інтерпретувати аудіовізуальні джерела; використовувати на практиці знання технологічних прийомів; розширювати дослідницьке поле проєкту; налагоджувати комунікацію з архівістами, науковцями, медіа; знати основи менеджменту й маркетингу; дотримуватися правових та етичних норм, зокрема «Кодексу етики українського журналіста».
З’ясовано, що медіапроєкти в Україні зазнали впливу зарубіжної та міжнародної практик, які характеризуються зростанням ролі ініціатив спеціалізованої установи ООН – ЮНЕСКО у питаннях охорони і забезпечення збереженості аудіовізуальної спадщини як джерельної бази культурних проєктів. Стимулювання тематичних наукових досліджень із залученням АВД є спільною рисою українських і зарубіжних практик медіапроєктів.
Ключові слова: архівні аудіовізуальні документи, архівні інформаційні ресурси, аудіовізуальна інформація, архів, творча лабораторія журналіста, медіапростір, медіапроєкти.
