У дисертації здійснено теоретичний аналіз та емпіричне вивчення проблеми подолання стресу поліцейськими в умовах війни, а саме розглянуто природу та специфіку стресу; визначено, що копінг-стратегії виступають адаптаційним механізмом поліцейських до стресових ситуацій. В дисертації життєстійкість поліцейських розглядається як чинник протидії стресу в умовах війни.
Поліцейські є важливим елементом у системі підтримання порядку та безпеки під час війни. Їх здатність ефективно справлятися зі стресом впливає на загальний рівень стабільності в суспільстві, адже від їхньої роботи залежить забезпечення безпеки громадян та запобігання надзвичайним ситуаціям. Показано, що поліцейські в умовах війни стикаються з надзвичайно складними та небезпечними ситуаціями, такими як масові бойові дії, терористичні загрози, евакуація цивільних, ліквідація наслідків обстрілів тощо. Ці умови можуть викликати хронічний стрес, посттравматичний стресовий розлад та інші психологічні проблеми, що потребують відповідних копінг-стратегій для збереження психічного здоров'я.
Копінг-стратегії безпосередньо впливають на здатність поліцейських виконувати свої службові обов'язки. Поліцейські, які вміють ефективно долати стресові ситуації, можуть краще приймати рішення, діяти зосереджено та підтримувати спокій в екстремальних умовах. В умовах війни поліцейські працюють під постійним психологічним навантаженням. Без належної емоційної регуляції та ефективних копінг-стратегій зростає ризик професійного вигорання, яке може призвести до зниження мотивації, психосоматичних розладів і, навіть, відмови від служби.
У якості чинників, що підвищують стресостійкість та допомагають поліцейським долати стрес й справлятися зі складними життєвими ситуаціями представлено: антиципаційну спроможність, ефективні копінг-стратегії, життєстійкість, співчуття до себе; тоді як у якості факторів ризику, що провокують виникнення стресу у поліцейських виявляються - антивітальність, страх співчуття до себе, реактивна поведінка.
У дисертації вперше визначено психологічні характеристики поліцейських, що використовують різні типи стратегій подолання стресу. Встановлено, що працівники поліції зі стагнуючим копінгом характеризуються низькою професійною активністю, психічною стійкістю та емоційною залученістю до роботи; вони частіше схильні до уникання проблем та відмови при невдачах, що підвищує ризик психічного вигорання; їхній рівень співчуття до себе є низьким, що призводить до самокритики та більшої вразливості до стресу; вони мають найвищий рівень використання стратегії уникання стресу, що значно впливає на їхню професійну ефективність та мотивацію. Виявлено, що поліцейські зі збалансованим копінгом відзначаються здатністю підтримувати психологічну стабільність та контролювати свої емоції в стресових ситуаціях; вони менш схильні до вигорання завдяки оптимальному використанню доступних ресурсів та здатності до адаптації; їхній рівень співчуття до себе є помірним, вони відкриті до співчуття, проте інколи можуть стикатися з певними обмеженнями. Хоча їхня здатність до антиципації трохи поступається результативним групам, вони залишаються ефективними у стресових умовах завдяки комбінації проактивних та реактивних стратегій. Визначено, що поліцейські з результативним копінгом характеризуються високою здатністю до активного вирішення проблем, швидким відновленням після стресу та низькою схильністю до уникання; вони демонструють найвищий рівень професійної активності, психічної стійкості та емоційного ставлення до роботи, що допомагає уникнути вигорання; їхня здатність до співчуття до себе є найвищою завдяки уважності до себе та доброті, що сприяє збереженню емоційної стабільності та професійної ефективності.
Вперше було з’ясовано, що параметри життєстійкості та задоволеності життям в умовах війни зберігають стабільність попри притаманні копінг-стратегії, що підкреслює певну незалежність цих аспектів від копінг-стратегій та вказує на важливість їхньої окремої підтримки.
У роботі емпірично доведено, що в умовах війни співчуття до себе виконує роль ефективної копінг-стратегії у поліцейських, допомагаючи їм знижувати рівень стресу та дає можливість краще справлятися з емоційними навантаженнями й уникати вигорання. Виявлено, що співчуття до себе відіграє вирішальну роль у формуванні адаптивних копінг-стратегій у поліцейських. Вперше емпірично встановлено, що страх співчуття виступає у якості бар'єра для ефективного використання співчуття до себе як копінг-стратегії. Показано, що поліцейські, які відчувають страх перед виявленням співчуття до себе, можуть уникати самопідтримки та емоційного самоприйняття, що знижує їхню здатність до адаптивного подолання стресу. Вперше встановлено зв'язок між психічним вигоранням поліцейських та використанням різних типів копінг-стратегій в умовах війни (стагнуючого, збалансованого, результативного).
