У дисертації здійснено теоретичний аналіз та емпіричне вивчення проблеми психологічної розумності чоловіків та жінок поліцейських в умовах війни. Показано, що у складних воєнних реаліях сьогодення, коли працівники поліції щодня переживають і спостерігають страждання і втрати, коли змінюються місця перебування, умови професійної діяльності, коли рушиться звичний спосіб життя - виникає гостра необхідність розібратися у власних відчуттях і думках, краще зрозуміти себе та інших людей, свої і чужі емоції, поведінку. Адже кожен новий день війни приносить контакти з багатьма людьми, вимагає вирішення безлічі важливих питань і проблем. І саме в цей час актуалізуються необхідність усвідомлення своєї ролі і свого місця у трагічних подіях, що відбуваються навкруги, необхідність розуміння того, що людина відчуває і робить на даний момент, чому саме такі почуття вона переживає, чи дійсно щось є важливим для неї, та чи готова людина щось змінювати.
У дисертації вперше досліджено психологічну розумність чоловіків та жінок поліцейських у контексті виконання ними екстремально-професійних завдань в умовах війни, яку презентовано як мультиаспектну характеристику, що відображає не лише інтерес, але й здатність до аналізу, спостереження і розуміння як власних психологічних процесів і властивостей, так і оточуючих людей, і яка може трансформуватися під впливом значущих зовнішніх джерел. Показано, що у якості чинників психологічної розумності чоловіків та жінок поліцейських в умовах війни можуть виступати – емоційний інтелект, психологічне благополуччя, перфекціонізм, толерантність до невизначеності, особистісні фактори прийняття рішень у невизначених ситуаціях, а також копінг-стратегії. В дисертації емпірично доведено, що структури функціонування чинників психологічної розумності якісно трансформуються в залежності від стресогенної навантаженості умов професійної діяльності у чоловіків та жінок. Емпірично встановлено, що при зростанні стресогенного професійного навантаження зменшується активність чинників психологічної розумності, при чому простір їх функціонування у чоловіків виявляється більш обмеженим.
В роботі дістали подальшого розвитку концептуальні уявлення щодо змісту та специфіки функціонування психологічної розумності, зокрема – положення щодо динаміки таких чинників психологічної розумності поліцейських як емоційний інтелект, психологічне благополуччя, перфекціонізм, толерантність до невизначеності, особистісні фактори прийняття рішень у невизначених ситуаціях, а також копінг-стратегії в екстремальних умовах війни.
В дисертації удосконалено підходи до організації психологічної роботи, спрямованої на розвиток навичок самоаналізу, управління психічним станом та продуктивного реагування на помилки в екстремальних умовах несення служби.
У першому розділі роботи показано, що виконання службових завдань працівниками Національної поліції України відбувається в особливих психологічно напружених умовах, при чому воєнна фабула виступає об’єктивною детермінантою їх ускладнення. Зазначено, що дефіцит часу, брак оперативної інформації, невизначеність ситуацій, в яких доводиться виконувати завдання; різноманітність завдань, які необхідно розв’язувати, у тому числі непритаманних поліцейським підрозділам за мирних часів; висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень і дій; висока ймовірність бути пораненим або загинути в ході виконання завдання – усе це є чинниками екстремальності, воєнної екзистентності, які висувають підвищені вимоги до особистості кожного поліцейського. Продемонстровано, що функціонування в умовах війни спричиняє кардинальний вплив на життєдіяльність і професійний простір поліцейських, що може відображатися у змінах їх особистісних рис і властивостей, звичних форм та способів поведінки, особливостей соціальної взаємодії та стосунків. Показано, що жінки-поліцейські відчувають більший стрес в екстремальних умовах несення служби, що значною мірою пов’язано з переживаннями за дітей і близьких.
Психологічну розумність подано у роботі як психологічний феномен, що відображає індивідуальну здатність людини спостерігати та описувати своє внутрішнє психічне життя, пов’язувати зовнішні та внутрішні події, схильність до самоаналізу, самоспостереження та антиципації.
