Дисертація є комплексним дослідженням конституційних засад державного
захисту конкуренції в Україні, проблематики їх реалізації на рівні правового
регулювання та правозастосовної практики в контексті досвіду Європейського Союзу
(ЄС).
Розділ 1 присвячений дослідженню конституційного регулювання державного
захисту конкуренції в Україні, ролі та місця державного захисту конкуренції в
конституційному регулюванні економіки, порівнянню конституційного регулювання
захисту конкуренції в Україні та державах-членах ЄС.
Розкрито зміст спеціальних положень Конституції України (Конституція або
Основний Закон), які стосуються державного захисту конкуренції у підприємницькій
діяльності, а саме положень ч. 3 ст. 42, п. 12 ч. 1 ст. 85, п. 8 ч. 1 ст. 92. Надається
детальна характеристика та розкривається змістове наповнення кожної із зазначених
норм Конституції України, концептів, які в цих статтях вживаються, через аналіз та
характеристику релевантної практики Конституційного Суду України (КСУ),
положень конкуренційного законодавства, наявного до прийняття Конституції та
прийнятого після прийняття Основного Закону у його розвитку до сучасного стану.
За результатами системного аналізу положень Конституції, які стосуються захисту
конкуренції, практики КСУ та конкуренційного законодавства обґрунтовується
позиція, що об’єктом конституційно-правового захисту є процес змагання суб’єктів
господарювання в отриманні та розподіленні ними прибутку з метою досягнення
економічних та соціальних результатів через досягнення більшої ефективності
господарювання завдяки власним правомірним досягненням. Висновується, що
об’єктом конституційно-правового захисту є описаний вище процес змагання у
підприємницькій діяльності на території України та що державний захист конкуренції
на території України має екстериторіальний характер. Обґрунтовується, що
забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності є обов’язком
держави, якому кореспондує право особи вимагати забезпечення такого захисту.
Стверджується, що право особи на правомірне змагання у підприємницькій
діяльності є складовим елементом конституційного права особи на підприємницьку
діяльність; захист державою конкуренції у підприємницькій діяльності є засобом
сприяння належній реалізації права на підприємницьку діяльність, водночас цей же
захист є прямим засобом встановлення меж реалізації цього права, унормування
здійснення підприємницької діяльності. Розкриваються економічний та соціальний
аспект права на конкуренцію.
Доводиться доцільність широкої інтерпретації недопустимості
«неправомірного обмеження конкуренції» відповідно до другого речення ч. 3 ст. 42
Основного Закону як недопустимості будь-яких неправомірних дій чи бездіяльності,
які можуть призвести або призводять до обмеження вже наявного або потенційного
процесу змагання між суб’єктами господарювання на тому чи іншому ринку, що
покриває всі можливі порушення конкуренційного законодавства, передбачені на
рівні законів, які не охоплюються зловживанням монопольним становищем та
недобросовісною конкуренцією, аби логічно та системно поєднати положення
Конституції та положення профільних законів, зробити рівень конституційно-
правового захисту конкуренції не вужчим ніж той, що передбачений на рівні законів.
Робиться висновок, що захист конкуренції у підприємницькій діяльності
здійснюється в загальних рамках конституційного правопорядку та при цьому має
окремий спеціальний конституційний порядок забезпечення у вигляді (а) прямого
встановлення на рівні Конституції недопустимості певної поведінки: зловживання
монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції,
недобросовісної конкуренції (ч. 3 ст. 42 Конституції); (б) особливої процедури
обмеження конкуренції та встановлення правил її здійснення, що виступає
додатковою гарантією від свавільного втручання в конституційні права та свободи
особи з боку суб’єктів публічної влади: визначення видів та меж монополій, правил
4
конкуренції та норм антимонопольного регулювання законом (ч. 3 ст. 42, п. 8 ч. 1 ст.
92 Конституції); (в) конституційного статусу державного органу, спеціально
створеного з метою забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності
– Антимонопольного комітету України (АМК), що є додатковою гарантією сталості
його функціонування та запобіжником від необґрунтованої ліквідації, та особливого
конституційного порядку призначення його Голови (п. 12 ч. 1 ст. 85 Конституції).
Встановлено, що державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності є
однією з конституційних основ правопорядку у сфері господарювання та виступає
важливою складовою господарського механізму економічної системи України та
економічної політики держави.
