У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання щодо встановлення морфологічних та біохімічних параметрів структури надниркових залоз та сім’яників при впливі отрути гадюк виду Vipera berus.
Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до планів наукових досліджень Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця і є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри описової та клінічної анатомії: «Морфологічні особливості органів щурів за умов експериментального екзогенного впливу» (номер державної реєстрації 0122U000491).
Експеримент проведено на 50 білих безпородних щурах-самцях, що отримані з віварію Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Протягом дослідження експериментальних тварин розподіляли на групу контролю та дві групи досліду: щурі, яким внутрішньоочеревинно вводили отруту гадюки Vipera berus berus у відповідній дозі ED50, та щурі, яким внутрішньоочеревинно вводили отруту гадюки Vipera berus nikolskii у відповідній дозі ED50.
Вибір дози був обумовлений попередніми дослідженнями, в яких було чітко встановлені токсичні дози отрут звичайних гадюк Vipera berus berus та Vipera berus nikolskii.
Для гістологічного дослідження забирали шматочки надниркових залоз та сім’яників у попередньо зважених тварин всіх груп та вивчали за допомогою методів світлової і електронної мікроскопії. Гомогенати надниркових залоз та сім’яників, а також зразки крові експериментальних щурів використовували для проведення біохімічних і лабораторних досліджень.
При світловій мікроскопії надниркових залоз щурів контрольної групи встановлено, що клітини клубочкової зони утворюють тісно розташовані один до одного округлі кластери, форма ядер дещо різниться від овальної до округлої, з чіткими межами, ядерця є чітко окресленими на фоні світлого ядра з переважанням еухроматину; відзначається одне ядерце, цитоплазма слабко ацидофільна; клітини мають значний рівень вакуолізації. Елементи строми представлені сполучною тканиною з еозинофільними колагеновими волокнами та фібробластами, що характеризуються сплощеним темним ядром та незначною зоною еозинофільної цитоплазми довкола нього. Клітини пучкової зони розташовані стовпчиками і мають округлі ядра і ацидофільну цитоплазму. Клітини упаковані щільно одна до одної і мають форму від округлої до полігональної. Ядра інтенсивно базофільні з вираженою зернистістю, іноді спостерігається перинуклеарна вакуолізація. Цитоплазмі також притаманна вакуолізація, обумовлена ліпідними включеннями, хоча дещо менше виражена, ніж у клубочковій зоні. Клітини сітчастої зони дещо дрібніші, ніж у стовпчастій зоні, полігональної форми; мають округлі ядра та ацидофільну цитоплазму. Цитоплазматична вакуолізація є дещо менш вираженою, ніж у інших зонах. Синусоїди розширені, їх просвіти заповнені скупченнями еритроцитів. Більший, порівняно з іншими зонами кіркової речовини, діаметр синусоїдів визначається їх подальшим впаданням в венозні канали, які забезпечують відтік крові. Мозкова речовина містить крупні клітини з базофільною зернистою цитоплазмою без накопичених ліпідів, з добре розвиненою мережею зернистої ендоплазматичної сітки, яка, завдяки наявності РНК, має кислу природу і забарвлюється гематоксиліном. Наявна значна кількість венозних каналів, які характеризуються наявністю скупчень еритроцитів.
