Готич В. О. Посттравматичне зростання, як чинник формування психологічної стійкості студентів в умовах війни.

Об`єкт дослідження - психологічна стійкість студентів в умовах війни. Предмет дослідження - посттравматичне зростання, як необхідна умова формування психологічної стійкості студентів в умовах війни. Мета дослідження - теоретично окреслити модель посттравматичного зростання, як чинника формування психологічної стійкості студентів в умовах війни; емпірично визначити взаємозв`язок компонентів посттравматичного зростання та психологічної стійкості студентства; розробити і апробувати програму розвитку посттравматичного зростання, як чинника формування психологічної стійкості студентів в умовах війни. Наукова новизна результатів полягає у тому, що: вперше: розкрито змістовно-критеріальне наповнення провідних компонентів (когнітивного, поведінкового, емоційного, екзистенційного) психологічної стійкості студентів в умовах війни; виокремлено за допомогою емпіричної перевірки та факторного аналізу взаємозв`язок між проявами посттравматичного зростання та психологічної стійкості студентів в умовах війни; розроблено та доведено ефективність інтегрованої соціально-психологічної програми розвитку посттравматичного зростання, як чинника формування психологічної стійкості студентів в умовах війни, заснованої на принципах врахування характеристик травми, особи та середовища, наративно-ментативного принципу, розбудови мережі соціальних ресурсів, саногенного мислення, яку становили консультативно-діагностичний, корекційно-розвивальний, завершальний етапи; поглиблено та уточнено: уявлення про тісний двосторонній взаємозв’язок структурних компонентів психологічної стійкості та посттравматичного зростання студентів в умовах війни; набули подальшого розвитку: погляди на змістовні особливості психологічної стійкості молоді; підходи, особливості і технології розвитку посттравматичного зростання студентів в умовах війни та їх ефективної реалізації на особистісному й міжособистісному рівнях. Теоретичне значення дослідження полягає у аналізі та розмежуванні категоріального простору проблеми психологічної стійкості у соціально-психологічних дослідженнях; розкритті змісту провідних компонентів та структури психологічної стійкості студентів в умовах війни; отримані результати дають можливість поглибити розуміння проблеми взаємозв’язку та співвідношення психологічної стійкості та посттравматичного зростання особистості студентського віку; застосуванні методології системного, ресурсного, екзистенціального та інтегративного підходів для визначення засад розвитку посттравматичного зростання особистості студентського віку; науковому та методичному обґрунтуванні інтегрованої соціально-психологічної програми розвитку посттравматичного зростання, як чинника формування психологічної стійкості студентів в умовах війни. Практичне значення дослідження полягає у тому, що висвітлено можливості застосування методичного інструментарію для вивчення психологічних особливостей психологічної стійкості студентів в умовах війни; розроблена і апробована інтегрована соціально-психологічна програма розвитку посттравматичного зростання, як чинника формування психологічної стійкості студентів в умовах війни спрямовану на оптимізацію процесу розвитку посттравматичного зростання студентів в умовах військового конфлікту виявилась ефективною і може використовуватися для розвитку посттравматичного зростання та підтримки високого рівня психологічного стійкості студентів в умовах війни.