У дисертації проведено комплексне наукове дослідження адміністративно-правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері реалізації та захисту соціальних прав громадян.
У роботі визначено коло інформаційних ресурсів у соціальній сфері, узагальнено перелік соціальної інформації, що в них циркулює, визначено основні нормативно-правові акти, що регулюють їх функціонування, виявлено недоліки вітчизняного законодавству у цій сфері та перспективи його удосконалення з метою наближення реалізації цілей Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери.
З’ясовано, що до інформації, що забезпечує реалізацію соціальних прав громадян, та циркулює в інформаційних ресурсах соціальної сфери відносяться відомості : що дають можливість звернутись за державною соціальною допомогою на дітей; про соціальний статус громадянина; що містяться у свідоцтві про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в пенсійному посвідченні, у електронній пенсійній справі; про інвалідність особи; про заробітну плату, сплачені страхові внески, розмір пенсії; про призначення житлових субсидій, соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах тощо.
Визначено перелік інформаційних ресурсів у соціальній сфері. Виявлено такі недоліки правового регулювання функціонування інформаційних ресурсів у соціальній сфері як відсутність системного підходу; не урегульованості використання інституціями соціального захисту в соціальній сфері таких ресурсів як електронний кабінет, веб-портал, веб-сайт, портал електронних послуг; відсутність механізмів зворотного зв’язку із громадянами щодо якості цих ресурсів; недостатній рівень інформаційної взаємодії органів публічної влади у соціальній сфері; не відповідність міжнародним стандартам захисту персональних даних та транспарентності органів публічної влади.
Проведено аналіз наявних дефініцій поняття інформаційних правовідносин, сформульовано власне визначення «інформаційні правовідносини у сфері реалізації та захисту соціальних прав громадян», здійснено загальну характеристику змісту цих відносин. Зроблено акцент на визначенні кола суб’єктів інформаційних правовідносин у сфері реалізації та захисту соціальних прав громадян, до яких віднесено органи публічної влади, що забезпечують реалізацію та захист соціальних прав громадян; суди; банки; надавачі соціальних послуг; організації, що здійснюють виплату і доставку соціальних виплат за місцем фактичного проживання одержувачів та фізичні особи; реалізація та захист соціальних прав яких здійснюється соціальними інституціями. Конкретизовано об’єкт інформаційних відносин у сфері реалізації та захисту соціальних прав громадян: відомості, необхідні для призначення, нарахування, корегування будь-яких соціальних виплат, надання соціальних пільг, послуг, здійснення заходів, що передбачені для громадян законодавством, і забезпечуються інституціями соціального захисту.
