У дисертації здійснено порівняльний аналіз теоретичних положень та
практичного досвіду формування диригентсько-оркестрової компетентності
учителів музичного мистецтва у закладах вищої освіти КНР та України
(2005-2015 рр.) для визначення шляхів його взаємного використання у закладах
вищої освіти. Доцільність наукового дослідження окресленої проблеми
посилюється необхідністю усунення низки виявлених суперечностей, наявних у
сучасній педагогічній теорії та практиці, зокрема: між об’єктивною потребою
суспільства в якісній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва як
керівників оркестрових колективів та наявним станом сформованості
диригентсько-оркестрової компететності випускників педагогічних вишів КНР
та України; між інтеграційними тенденціями систем вищої освіти КНР та
України до світового освітнього простору та необхідністю збереження
національних особливостей музичної мови та виконавських традицій для
виховання зростаючого покоління; між наявністю цінних наробок з підготовки
керівників оркестрових колективів у КНР та Україні та недостатньою
готовністю до взаємообміну в освітній практиці. Актуальність дослідження
зумовлена такими основними чинниками, як: спрямованість сучасної
китайської освіти до залучення до прослуховування та виконання симфонічних
творів якомого ширших верств населення та організація симфонічних оркестрів
у вищих навчальних закладах освіти КНР; пізній початок організації
симфонічних оркестрів та обмежений вплив західної симфонічної музики;
проблеми у організації та діяльності симфонічних оркестрів - низький рівень
виконавської культури оркестрантів, їх мобільність, рівень підготовки
викладачів; необхідність у сформованій диригентсько-оркестровій
компетентності вчителя музичного мистецтва як керівника оркестрового
колективу для добору репертуару, професійної роботи з групами оркестру, з
окремими оркестрантами; для естетичного виховання і формування загальної та
естетичної культури школярів.
На основі аналізу наукових джерел висвітлено основні шляхи наукового
осмислення порушеної проблеми в китайській та українській педагогічній та
мистецтвознавчій літературі, проаналізовано й уточнено сутність основних
понять, що стосуються проблеми дослідження: «компетентність», «професійна
компетентність», «професійна компетентність вчителя музичного мистецтва»,
«диригентсько-оркестрова підготовка», «діяльність вчителя музичного
мистецтва з керівництва оркестровими колективами».
Проаналізовано основні підходи китайських науковців до аналізу стану
симфонізації китайського суспільства та підготовки диригентів оркестрів, що
дозволило зробити висновок про те, що у працях науковців широку розробку
отримали проблеми: аналізу та оцінки історичного становлення та сучасного
стану китайської симфонічної музики; впливу європейської симфонічної
музики на китайську; становлення та розвитку диригентського мистецтва з
керівництва симфонічними оркестрами у КНР; симфонізації оркестрів
народних інструментів у КНР; методичної підготовки диригентів.
Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження полягає
в тому, що вперше:
здійснено комплексний порівняльний аналіз теорії та практики
формування диригентсько-оркестрової компетентності вчителів музичного
мистецтва у закладах вищої освіти КНР та України;
схарактеризовано поняття «диригентсько-оркестрова підготовка», яка має
однаковий зміст у КНР та в Україні й реалізує комплексний підхід до
формування диригентсько-оркестрових умінь і навичок майбутніх учителів
музичного мистецтва як керівників оркестрових колективів;
визначено, відмінності підходів до організації симфонічних оркестрів та
підготовки диригентів в КНР та Україні: у КНР вважають, що лише
комплексний розвиток здібностей сучасної молоді може допомогти їй
адаптуватися до вимог соціалістичної модернізації, тому особливу функцію має
виконувати слухання та виконання симфонічної музики. З цією метою у всіх
коледжах та університетах було відкрито різні музичні курси, створено
симфонічні оркестри. В Україні превалює напрям створення симфонічних
оркестрів у вишах мистецького спрямування для формування умінь та навичок,
компетентностей професійних музикантів. Також студентські симфонічні
оркестри є у педагогічних вишах, які готують учителів музичного мистецтва.
Оркестрантами таких колективів є студенти, які вже мають музичну підготовку.
Спільним у підготовці диригентів оркестрів є організація диригентсько-
оркестрової підготовки на зразок європейської освіти;
визначено диригентсько-оркестрову компетентність учителя музичного
мистецтва як показник готовності професійно виконувати функції керівника
оркестрового колективу відповідно до сучасних вимог.
