У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, діагностики та лікування за дирофіляріозу собак в умовах міста Харків (Україна).
Встановлено, що середня екстенсивність інвазії собак збудником дирофіляріозу в м. Харків становить 28,30 % за інтенсивності інвазії – 61,40±4,25 лич./см3. За результатами гемаларвоскопічного дослідження собак екстенсивність інвазії дорівнювала 26,91 %, а за результатами імунохроматографічного експрес-тесту виявлення антигену D. immitis – 10,42 %.
Отримано нові дані щодо перебігу дирофіляріозу в складі мікстінвазій травного тракту собак. Встановлено співчленів дирофілярій за його асоціативного перебігу. За результатами паразитологічних досліджень дирофіляріоз у 74,18 % собак перебігає у вигляді мікстінвазій, а у 25,82 % – у вигляді дирофіляріозної моноінвазії. Всього виявлено 14 асоціацій дирофілярій з нематодами, цестодами та найпростішими організмами, які складалися з двох (ЕІ – 11,35 %), трьох (ЕІ – 7,00 %), чотирьох (ЕІ – 2,18 %) та п’яти (ЕІ – 0,47 %) паразитів. Найбільш поширеними співчленами Dirofilaria spp. були збудники гельмінтозів, а саме: дипілідіозу (ЕІ – 8,86 %), трихурозу (ЕІ – 8,71 %) та токсокарозу (ЕІ – 8,55 %).
Визначені особливості вікової та сезонної динаміки, а також породної сприйнятливості собак за дирофіляріозу. З’ясовано, що екстенсивність інвазії собак Dirofilaria spp. з віком зростає і становить у молодняку віком до 2 років 13,95 %, 2–5 років – 28,08 % та сягає максимальних значень у собак віком від 5 до 8 років (ЕІ – 41,26 %).
Встановлено, що породна сприйнятливість до збудника дирофіляріозу характеризується найвищими показниками екстенсивності інвазії у собак службових порід (ЕІ – 31,13 %), у метисів (ЕІ – 37,74 %) та безпородних собак (ЕІ – 32,56 %). Менш інвазованими виявилися собаки мисливських (25,64 %) та декоративних (18,75 %) порід. Водночас, найбільш сприйнятливими до Dirofilaria spp. є собаки порід ротвейлер (ЕІ – 51,52 %), кавказька вівчарка (47,83 %), німецька вівчарка (41,51 %), лабрадор ретривер (40,54 %), аляскінський маламут (30 %). Менш зараженими дирофіляріями були собаки порід французький бульдог (16,67 %), американський стафордширський тер’єр (16,22 %), ягтер’єр (13,33 %), боксер (12,50 %), мопс (11,11 %) та середньоазіатська вівчарка (10,0 %).
Сезонна динаміка дирофіляріозу собак характеризується піком інвазії у весняно-літній період року (ЕІ – 28,65–39,27 %) та спадом у осінньо-зимовий період року (ЕІ – 27,70–11,90 %).
Запропоновано спосіб фарбування нематод D. immitis, який є простим у виконанні, не потребує вартісних реактивів та спеціальної підготовки, зручний і легкий у проведенні (заявка про видачу патенту на корисну модель № 294175 u 202204921). Спосіб дозволяє просвітлити кутикулу нематоди з наступним підфарбовуванням її морфологічних структур тіла, що підвищує ефективність вивчення морфологічних та морфометричних досліджень, а також підвищує точність ідентифікації дирофілярій даного виду. Експериментально визначено, що найбільш оптимальним часом для високого ступеня забарвлення нематод D. immitis є період у 80 хв. За цей період ступінь забарвлення головного кінця, стравоходу, ділянки переходу стравоходу в кишківник, у самок – ділянки головного кінця та вульви, петель матки, у самців – ділянки головного кінця, короткої спікули, сосочків, орнаментації кутикули був високим, а ступінь забарвлення довгої спікули був середнім.
Отримано нові дані щодо морфометричних ідентифікаційних ознак нематод виду Dirofilaria immitis, розширюють вже існуючі дані щодо особливостей морфологічної будови дирофілярій даного виду та їх диференційної діагностики. Проведеними морфологічними дослідженнями встановлено, що у самців найбільш характерними диференційними ознаками є наявність двох нерівних, специфічно розташованих по відношенню одна до одної спікул, а також добре виражених преанальних та менш виражених аданальних і постанальних сосочків. У самок дирофілярій характерними морфологічними ознаками є форма і розташування вульви. Встановлено відмінність у будові стравоходу у самців та самок. У самок передній та задній відділи стравоходу добре виражені, мають розширення, у самців – ці відділи не виражені. Запропоновано з метою підвищення ефективності видової ідентифікації нематод D. immitis використовувати метричні параметри, які характеризують загальні розміри тіла, ширину тіла та стравоходу в різних ділянках, довжину стравоходу, а також вказують на розташування нервового кільця. У самців додатково запропоновано визначати 11 показників, які характеризують розміри спікул та розташування ануса. У самок додатково запропоновано визначати 7 показників, які характеризують місце розташування вульви, ануса та ширину тіла в цих ділянках. Отримані дані розширюють вже існуючі дані щодо особливостей морфологічної будови паразитичних нематод виду D. immitis та їх ідентифікації.
