Аргументовано, що підґрунтям формування національного суддівського корпусу апеляційних судів є законодавчо визначена процедура, що включає в себе такі складові елементи, як прийом переліку необхідних документів від кандидатів на посаду судді апеляційного суду, їх перевірку, допуск до процедури конкурсу, проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, а також процес погодження обраного кандидата та його призначення на посаду.
Визначено авторське поняття юридичної відповідальності суддів як заходи державного примусу, що застосовуються до спеціального суб’єкта, наділеного виключними владними повноваженнями з відправлення правосуддя, в результаті порушення останнім суб’єктивних прав та інтересів інших учасників суспільних відносин, із додержанням статутних гарантій незалежності судової гілки влади.
Наголошено, що через відсутність у національному законодавстві нормативного закріплення поняття дисциплінарного проступку як підстави для притягнення судді апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності існує необхідність його нормативного закріплення.
Розкривається визначення терміну «судовий контроль» у широкому сенсі як самостійну функцію суду, спрямовану на забезпечення прав, свобод людини та громадянина, їх захист та поновлення, не пов’язану із прийняттям судового рішення по суті справи. У вузькому сенсі у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах запропоновано розуміти «судовий контроль» як визначений законодавством перелік процесуальних повноважень суду, що реалізуються на розсуд суду з метою забезпечення ефективного виконання судового рішення.
Установлено, що зміст судового контролю з боку суду апеляційної інстанції у вузькому сенсі у кримінальному провадженні складає перевірку законності та обґрунтованості винесених слідчими суддями ухвал під час досудового розслідування та розгляд клопотань про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Аргументовано пропозиції розглядати визначення судового нагляду як складової функції правосуддя, що включає процедуру з перегляду рішень по суті справи, ухвалених судами першої інстанції, вищестоящими судами у порядку апеляційного, касаційного проваджень.
Визначено необхідність для застосування єдиного підходу до врегулювання діяльності суду, у тому числі апеляційної інстанції, в разі наявності підстав для постановлення окремої ухвали суду.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: під час проведення загальнотеоретичних та галузевих досліджень з питань удосконалення організації та функціонування апеляційних судів в контексті реформування системи правосуддя України; для внесення змін до законодавства стосовно правового регулювання організації та функціонування апеляційних судів в Україні в процесі діяльності суддівського корпусу апеляційних судів та призначення суддів на адміністративні посади апеляційних судів, удосконалення реалізації механізму відповідальності суддів, здійснення судового контролю та судового нагляду за діяльністю місцевих судів; при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Цивільний процес», «Кримінальний процес», «Судові та правоохоронні органи України» для підвищення загального рівня правової культури населення.
Додаток до дисертації містить проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права на справедливий суд», в якому обґрунтовано доцільність внесення доповнення змін та уточнень до норм Господарського та Цивільного процесуальних кодексів України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенту Вищої ради правосуддя. Вищезгаданий проект було направлено до Верховної Ради України для використання народними депутатами у законотворчій діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є однією з перших у вітчизняній юридичній науці комплексною дослідницькою працею, що містить теоретичні і практичні результати щодо нормативного регулювання адміністративно-правових засад організації та функціонування апеляційних судів в контексті напрямків подальшого реформування системи правосуддя України, спрямованою на удосконалення чинного законодавства з урахуванням сучасних реалій розвитку положень щодо організації і функціонування апеляційних судів в Україні.
