Дисертація присвячена комплексному дослідженню матеріально правового та колізійно-правового регулювання міжнародних змішаних перевезень в Україні та в зарубіжних державах, необхідності та доцільності проведення уніфікації досліджуваної сфери нормами міжнародного приватного права. У дисертації з’ясовано правову природу міжнародних змішаних перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Авторкою доведено, що міжнародні змішані перевезення являють собою багатоструктурну конструкцію, а поняття «змішане перевезення вантажів, пасажирів та багажу» є збираним і узагальнюючим за лексичним та правовим змістом для мультимодальних, інтермодальних та комбінованих перевезень як вантажів, так і пасажирів та багажу. У дисертації визначено ознаки міжнародних змішаних перевезень вантажів, пасажирів та багажу, зокрема: 1) ознаки транспортної діяльності з надання послуг перевезення (перевезення відбувається на підставі договору, який оформлюється шляхом видачі відповідного транспортного документу); 2) ознаки, що притаманні міжнародним перевезенням (правове регулювання відбувається на підставі міжнародних конвенцій та відповідних двосторонніх договорів, нормами міжнародного транспортного права передбачена гранична межа відповідальності перевізника, претензійний порядок врегулювання спорів, скорочені строки позовної давності); 3) ознаки, притаманні змішаним перевезенням (використання декількох видів транспорту, єдиний транспортний документ, наявність особи, яка бере на себе відповідальність за збереження вантажу, багажу та безпеку пасажирів протягом усього транспортування (оператор змішаного перевезення). Для пасажирських перевезень різними видами транспорту за єдиним документом запропоновано використовувати термін «змішані перевезення пасажирів та багажу», а єдиним документом визначити «єдиний квиток». Авторкою запропоновано в науковий обіг поняття «мультимодальний цифровий транспортний коридор» та надано його визначення як інтегрованої системи транспортної інфраструктури для координації та оптимізації перевезень різними видами транспорту з використанням сучасних інформаційних технологій: системи моніторингу та відстеження, обробки даних в режимі реального часу, використання Інтернету речей, аналітики даних та інших інноваційних засобів для покращення управління та оптимізації логістичних процесів вздовж транспортного маршруту, що спрямовані на підтримку ефективності, надійності та швидкості перевезень вантажів, пасажирів та багажу. В дисертації удосконалено науковий підхід щодо розуміння засад формування та реалізації транспортної політики держави та підготовлено пропозиції щодо необхідності удосконалення транспортної політики держави шляхом запровадження спеціального сервісу мультимодального цифрового транспортного коридору, в межах якого буде реалізовано принцип «єдиного вікна». У роботі надано авторську інтерпретацію визначення поняття «договір міжнародного змішаного перевезення» як домовленість сторін (виконавцем завжди виступає оператор, а замовником – пасажир або вантажовідправник), на підставі якої оператор змішаного перевезення за плату зобов'язується здійснити або забезпечити міжнародне змішане перевезення різними видами транспорту з пункту відправлення в одній державі до пункту призначення в іншій за єдиним транспортним документом. Здійснено розмежування істотних умов договору міжнародного змішаного перевезення вантажів, пасажирів та багажу на три групи: 1) істотні умови, що характерні для усіх договорів перевезення, 2) істотні умови, що характерні для міжнародних договорів (контрактів), ускладнених іноземним елементом, 3) істотні умови, що є характерними лише для змішаних перевезень. Аргументовано тезу про те, що договір міжнародного змішаного (мультимодального) перевезення нерозривно пов’язаний з організаційними угодами між транспортними компаніями, зокрема, договорами транспортного експедирування та вузловими угодами. Визначено їх взаємозалежність: без укладання організаційного договору неможливо виконати договір змішаного перевезення, без якого, в свою чергу, немає сенсу в організаційному транспортному договорі. Доведено необхідність міжнародної уніфікації правового регулювання міжнародних змішаних перевезень вантажів, пасажирів та багажу шляхом напрацювання єдиного міжнародно-правового документа у сфері міжнародних мультимодальних перевезень та змішаних перевезень пасажирів. У дисертації доведено, що національне законодавство з питань правового регулювання відповідальності оператора змішаного перевезення потребує удосконалення та запропоновано у зв’язку із цим визначити на законодавчому рівні поняття «гранична межа відповідальності фактичного перевізника». Обґрунтовано позицію, що використання спеціальних прав запозичення МВФ у якості «розрахункової одиниці» для вирахування граничної межі відповідальності оператора у національних мультимодальних перевезеннях вантажів, передбачене ст. 20 Закону України «Про мультимодальні перевезення» не відповідає своєму призначенню.
